Складно писати про свою Індію, коли був там не занадто довго. З іншого боку, навіть за цей час людина може упіймати свою хвилю, знайти свій шлях, набути своєї Індії. З наступним візитом усе може зміниться. Але “моя Індія” зараз заснована на емоціях, переживаннях і враженнях, пережитих за такий короткий, в масштабах часу, відрізок цього самого часу.
Не знаю кому і за що варто подякувати, але бажання таке є, бо є і причина – після поїздки в Індію відновила заняття йогою (після 10-11-річної перерви).
Розповідь про Індію
Розповідь про Індію

Розмір оригіналу:   650x419
Тип: jpg   Дата:

Особисто у мене Індія не асоціюється ні з чим, але оскільки бачення у мене образне, то Індія – це калейдоскоп образів. Вона не може асоціюватися з чимось одним, вона складається з безлічі окремих деталей і схожа в моєму розумінні на пазл. Кожен з шматочків пазлу може асоціюватися з чимось (наприклад, любов – Тадж-Махал), але увесь пазл – це світ, це Індія.
Моя Індія – це яскраві фарби; різні релігії; трепетне відношення до культури; традиційний одяг; не вщухаючий шум дорожнього руху; бруд і убогість, яку я приймаю; релігійні співи вечорами; нестерпно гостра їжа; рикші; базари; дешевизна товарів; запах спецій, яким просякнуте повітря; неповторна архітектура, яку я ціную, як споглядач прекрасного – все те, чого немає удома. І це не повний список.
Чим здивувала поїздка до Індії? Усім! Мене усім, бо це незвичний для мене інший світ. Тому, я широко розплющеними очима дивилася на Індію, а її мешканці на мене. І мій індійський друг гордився і пнувся від важливості перед перехожими і пасажирами, рикшами і торговцями, моєю присутністю поряд з ним. Отакий важливий фуфирь. Він здивував мене показуючи незрівнянні місця, яких не було в моїх планах, про них я вже писала. Його здивував мій захват, небачений ніколи досі. Здивування щодня і з різних сторін, від різних людей, здивування навкруги і усередині себе.
Що більше сподобалося? Архітектура та Природа Індії. Відношення людей. Все те, про що написано було найемоційніше, барвисто, захоплено. Повторюватись, мабуть, не буду, інакше деферамби вищепереліченому, співати я буду довго, і текст буде схожий на довгий сувій.
Що стосується негативу, то один великий негатив – це наплювацьке відношення до екології. Починається усе з плювків на асфальт, а закінчується – загидженими різним сміттям вулицями і дорогами. “Пісяючі хлопчики” – негатив номер два. Верх неестетичності і прояву безкультурності, на мій погляд, трясти своїми “причиндалами”, “зрошуючи” усе навкруги, будь то стіни або скелі. Переробити, змінити щось тут не представляється можливим, тому залишається тільки прийняти, що я і роблю. Я приймаю Індію такою, яка вона є, з усіма її достоїнствами і недоліками, відносячись до негативу нейтрально, це найбільш мудрий шлях, на мій погляд. Ось така вона, моя Індія.

31 січня 2014

Автор:

Моя Індія (відчуття тут і зараз) Оцінка: 4.50 з 5
Всього оцінок: 2

Поділитися з друзями в соціальних мережах:


Залишити коментар