Записки про подорожі та туризм

Пізно увечері тиждень тому ми повернулися з нашої поїздки по північному узбережжю Балтики. Щоб дістатися до Копенгагена і назад ми використовували увесь можливий арсенал засобів пересування – машину, літаки, пороми, потяги і автобуси. Заздалегідь ми нічого не планували, нас обмежували тільки куплені квитки на авіаперельоти Хельсінкі-Копенгаген і Копенгаген-Стокгольм, та заброньована на поромі Стокгольм-Хельсінкі каюта. Усе інше виходило спонтанно і само собою. У результаті ми так замоталися, що мені знадобився цілий тиждень, щоб прийти в себе і почати ділитися з вами фотографіями. Сьогодні невеликий лайт-пост – розповідати постараюся поменше, зате постараюся показати більше фотографій, зроблених з різних оглядових майданчиків Копенгагена. Готові!

Взагалі, я люблю дивитися на усе згори. Це стосується не лише подорожей, але і повсякденного життя. Коли дивишся на щось згори – відразу стає ясна загальна картина, при цьому завжди можна подивитися як на усю систему в цілому, так і деталізувати, я б навіть сказав “зазумити”, окремі складові, так щоб розглянути нюанси. У менеджменті такий підхід до управління називається системним, і я часто використовую його у своїй практиці.

Але подорожі і бізнес – дуже схожі за своєю суттю. Ті, хто їздить іноді зі мною, знають – що, потрапляючи в незнайоме місто, я насамперед прагну відвідати усі висотні оглядові майданчики, про які мені відомо. Це дозволяє не лише оглянути місто, але і зрозуміти його планування, а так само намітити для себе пам’ятки, які хочеться оглянути ближче. До речі, види з таких майданчиків зазвичай відкриваються просто приголомшливі… Але щось мене понесло не в той степ…

Отже, Данія. Країна Гамлета, Андерсена, Русалочки і конструктора “Лего”. Одна з найдорожчих країн Європи, в якій, згідно з дослідженнями, проживають найщасливіші люди у світі. Загалом, всупереч Шекспірові, в Данському королівстві усе дуже навіть гаразд. Ну а в Копенгагені, що є його серцем, – тимпаче…

Одним з найцікавіших оглядових майданчиків Копенгагена є галерея, розташована на ратушній вежі. Тим цікавіше вона, що потрапити туди досить проблематично – свої двері вежа відкриває всього 2 рази в день, і, якщо я правильно зрозумів, то ще і не щодня.

Сама ратуша була побудована на початку XX століття. Над входом відвідувачів зустрічає позолочена статую засновника Копенгагена – єпископа Абсалона.

Внутрішні приміщення багато прикрашені яскравими вітражами.

Головний зал ратуші. Сьогодні тут періодично проводяться різні виставки.

Ну а наш шлях лежить вгору, ближче до хмар. До оглядової галереї веде лабіринт зі сходів – всього 300 східців.

Десь внизу залишається величезний ратушний двір, кажучийся звідси маленькою казковою декорацією.

 

Самий час оглядітися по сторонах.

Скандинавська особливість Данії – переважна більшість дахів чорного кольору.

Копенгаген – місто фастфудів. Макдональдси, Бургер Кінги, і інші бургерні розташовані тут буквально на кожному кроці.

Архітектура Копенгагена – фундаментальна і ваговита.

Ратушна площа. Того дня, коли ми там були, уся площа була перекопана. Забігаючи вперед, скажу, що нам в цьому плані не дуже везло – дуже багато місць, які ми відвідували були або закриті будівельними лісами, або перекопані.

У Копенгагені дуже багато церков, високі шпилі і вежі яких височіють над дахами міста. Праворуч – високий шпиль собору Святого Петра, ліворуч – прямокутна вежа собору Святої Діви Марії.

На північн-сході від Ратуші до самої протоки Ересунн, що відділяє Данію від Швеції, тягнеться червоно-чорна мозаїка з копенгагенських дахів.

Продовжимо розглядати шпилі, що височіють над містом, і вежі. З кожною з них, будь вони відкриті для відвідування, відкривався б прекрасний вид на усе місто.

На черзі – вежа церкви Святого Духу.

Кругла вежа. Там знаходиться оглядова галерея, але про це – трохи нижче.

Як я вже писав трохи вище, зі сходу Копенгаген обмежений водами протоки Ересунн. Це місце можна визначити по високих білих трубах електростанції, розташованої якраз на березі протоки.

Праворуч – вежа собору Святого Миколая. Ліворуч – величезна будівля королівського замку Кристіансборг. Сьогодні там розташувалися данський парламент, канцелярія прем’єр-міністра і верховний суд Данії.

Замків на цьому місці існувало декілька. Перша цитадель, зведена ще єпископом Абсалоном в XII столітті, знаходилася якраз тут. Будівля, яку ми бачимо сьогодні, була побудована в першій третині XX століття.

Далі за замком видно ще дві високі вежі: права належить церкві Спасителя, про неї я розповім детально трохи нижче; ліва – церкві Крістіана. Остання була побудована в XVIII столітті і постійно міняла свою назву – її увесь час називали на честь правлячого короля. Остаточна назва закріпилася за нею лише в 1901 році.

На південно-сході від ратуші тягнуться величезні житлові квартали, що закінчуються тільки в районі копенгагенського аеропорту.

Більшість двориків в центрі – невеликі і акуратні. Деякі навіть занадто яскраві.

Копенгагенська електростанція. Відразу за трубами в похмурій пелені ховаються величезні вітряні електрогенератори. До речі, на сьогодні вітряні електростанції виробляють аж 20% данської електроенергії.

Парк розваг “Тіволі” – один з найвідоміших парків з атракціонами у світі. Парк був заснований мандрівником Георгом Карстенсеном в 1843 році.

Сьогодні основною пам’яткою Тіволі є захоплюючі атракціони. Правда так було не завжди – спочатку після відкриття тут розташовувалися копенгагенські борделі. Говорять, що саме з цієї причини автор “Бридкого каченяти” і “Русалочки” Андерсен дуже не любив це місце.

 

Спустимося з вежі ратуші і продовжимо нашу екскурсію по Копенгагену, для чого поспішимо на наступний оглядовий майданчик – Круглу вежу. Саме про цю вежу писав Андерсен у своєму “Кресалі”, розповідаючи про собаку з величезними очима.

Вежа є частиною величезного комплексу Трінітатіс, побудованого королем Крістіаном IV в середині XVII століття. Комплекс включає бібліотеку, університетську церкву і круглу вежу-обсерваторію для спостереження за зірками. Нагорі останньої і розташовується оглядовий майданчик.

 

Усередині вежі немає східців – вгору веде плавний пандус. Згідно з переказом сюди прямо на коні в’їхав російський цар Петро I. Віддання швидко обросло чутками, подейкували навіть що кінь був запряжений в карету, в якій сиділа його дружина Катерина I.

По дорозі вгору можна скоротати час в затишному туалеті в невеликій ніші в стіні.

 

Університетська церква.

 

Тим часом пандус поступово приводить нас вгору вежі.

Озирнемося по сторонах.

 

Вже знайомі нам червоно-чорні дахи, та яскраві дворики, що перемежаються зеленими кронами дерев.

 

У Копенгагені багато пішохідних вулиць.

 

Найвідоміша з них – Строгет. Вона перетинає усе місто від Ратушної площі до самої гавані Нюхавн і є щонайдовшою пішохідною зоною у світі.

 

Подивимося на вежі Копенгагена з іншого боку. Праворуч – вежа ратуші, посередині – монументальний собор Святої Діви Марії, ліворуч – собор Святого Петра.

 

Розглянемо вежу ратуші ближче. Ось на тій маленькій галереї під годинником ми були зовсім нещодавно.

 

Палац Крістанборг і церква Святого Духу.

 

Собор Святого Миколая. За ним – видніється звідси зовсім малявкою церква Спасителя.

Замок Розенборг – королівська резиденція з початку XVII до початку XVIII століття.

 

Поряд із замком розбитий невеликий сад.

 

Ще трохи копенгагенських дахів.

 

Електростанція.

 

У похмурому димі ховається Ересуннський міст, що сполучає Данію і Швецію. Я розповім про нього детальніше в одному з майбутніх звітів.

 

Останнім відвіданим нами оглядовим майданчиком стала вежа церкви Спасителя. Поки ми дісталися до неї, погода розгулялася, і ми раділи, нарешті, літньому копенгагенському сонцю, що згадало про нас.

 

Верхівку вежі вінчає глобус із золотою статуєю Христа. Є прикмета – що тільки якнаймужніші люди можуть піднятися до самої верхньої сходинки і торкнутися рукою глобуса. До самої верхньої сходинки я піднявся, але все-рівно до глобуса звідти ще досить далеко. Хоча це, однозначно, найвищий оглядовий майданчик Копенгагена.

 

Звідси місто внизу здається немов складеним з данського ж конструктора “Лего”.

 

Церква розташована ближче до Ересунну, трохи збоку від туристичних кварталів Копенгагена, тому і види з неї відкриваються найцікавіші.

Панорама історичної частини Копенгагена.

Вежа Ратуші.

 

Замок Крістіансборг.

Собор Святого Миколая. За ним виглядає Кругла вежа.

Ну і ще пара фото Копенгагену із вже знайомими вам силуетами.

Сучасний Копенгаген.

Вітряні електростанції в протоці Ересунн. За ними в тумані ховається Швеція. У ясну погоду її береги мають бути звідси добре видні.

 

 

А з Вами був туристичний блог мандрівок . Якщо Вам сподобалась розповідь ділимося з друзями в соц.мережах та активно коментуємо, це буде надихати мене на нові розповіді та подорожі.