Записки про подорожі та туризм

Каїр – місто тисячі мінаретів. Для мене з’їздити в Єгипет і не побачити піраміди, це все одно, що з’їздити в Геленджик, море воно і в Африці море. І тому цвяхом нашої екскурсійної програми відпочинку в Єгипті була поїздка в Каїр.

До Каїра з Шарм-ель-Шейха ми добиралися на автобусі. Це не дуже-то і просто винести людському організму, але літаків я боюся, і не хотілося зайвий раз прибігати до послуг цього виду транспорту, довелося маятися в автобусі, а це не багато, не мало годин 10-12. Виїхали ми з готелю на екскурсію до Каїру опівночі, набувши в попередній екскурсії досвіду, ми захопили з номера подушки, але вони нам не особливо допомогли, спати в кріслах не особливо зручно і в принципі, для нас з чоловіком завдання важкоздійснюване. Годин в п’ять ранку нам зробили стоянку біля супермаркету, який самотньо стояв на трасі, причому у нас тільки вийшло заснути, а тут загальний підйом (навіщо, досі для нас загадка) закон підлості спрацював, як завжди, і гуляти на вулицю. Побродивши сонними по супермаркету хвилин 10-15, ми усі завантажилися назад в автобус і поїхали далі. Перетнули Суецький канал, мені було дуже цікаво, але я практично нічого не змогла побачити за досить високою бетонною стіною. Наступною нашою зупинкою був Каїр.

Коли ми в нього в’їхали, я почала з цікавістю розглядати у вікно це древнє місто, мені завжди дуже цікаво вивчати нові міста, особливо звичайно коли міста, зовсім іншої культури, відмінної від нашої. Що мене дуже здивувало, це сірі безладні будови, більше схожі на трущоби, як нам розповів гід, кожен новий поверх будинку будує молода сім’я, що знову утворилася, і наскільки я пам’ятаю, усі ці архітектурні зміни ніяк з державою не узгоджуються і не узаконюються, тому люди будують, хто на що здатний. У результаті виходять багатоповерхові будинки, але дуже маленькі по площі.

Отже, наш план відвідувань пам’яток Каїру був таким:

Але, про усе по порядку.

Ця частина екскурсії мене цікавила найбільше. Нам попався дуже інтелігентний гід, єгиптянин, який закінчив історичний факультет в Єгипетському університеті, не ідеально говорив на російській, але досить зрозуміло, я відмітила його освіту, для такої екскурсії, саме те, що потрібно. Отже, під’їхали ми до величних пірамід, усередині мене усе трепетало, колись в школі вчителька розповідала нам про них на уроках історії, а тут я зовсім поряд з ними і можу навіть поторкати камені, з яких хтось побудував це Чудо Світу і які стоять тут декілька тисячоліть.

З усієї розповіді нашого екскурсовода мені запам’яталося найбільше, що висота найбільшої піраміди (піраміда Хеопса) співпадає в цифрах з відстанню від Землі до Сонця (147 метрів і 147 мільйонів кілометрів відповідно), звичайно ще дуже багато дивних фактів і про число Пі і інші пропорції, про які можна прочитати в інтернеті і книгах.

На плато Гіза, на якому, як ви знаєте, знаходяться піраміди, нам запропонували за окрему платню спуститися в якісь древні усипальні, але ми з чоловіком не захотіли, якщо чесно, якось страшнувато після усіх цих історій про прокляття фараонів, коли за незрозумілими обставинами помирали цілі експедиції. Ми вважали за краще погуляти по околицях.

Наш гід ще в автобусі попередив нас про шахраїв, які снують усюди і сказав, що якщо ми хочемо покататися на верблюдові, то можна тільки у того араба, якого він сам порадить, ми його послухалися, але у результаті після наших покатушек, цей самий араб озвучив таксу в 100 доларів!!! Ми дали йому 20 доларів і трохи засмучені пішли, тому що екскурсовод обіцяв ціну в 1-5 доларів.

Ще там дуже багато обманщиків з такою схемою: просять сигарету, ти даєш, вони говорять, ось тобі у вдячність і дають який-небудь сувенір, потім починають вимагати за нього оплату і взагалі говорити, що ти вкрав у них цей сувенір, коротше кажучи, приємного мало. Про це нам розповів наш гід. Взагалі, єгиптяни дуже великі прилипала, нас навіть поліцейський фотографував, ну ми подумали, гостинність проявляє, а він говорить долар, долар. Після того, як ми погуляли серед пірамід, нас повезли в місце, де відкривається найкрасивіша панорама на піраміди і ще в тому місці ховалися жерці.

Фотографуватися вже бажання відбили місцеві жителі, ми стояли, милувалися видом і ділилися враженнями, як до нас підлетіла молода пара, і з надією і в той же час відчаєм запитують: “Ви українці? Сфотографуйте нас, будь ласка”, ми теж попросили їх, нас зафіксувати. Поїхали далі до Сфінкса. Щоб потрапити в місце, де краще і щонайближче можна побачити Сфінкса, потрібно пройти по дуже вузьких проходах, де усі люди сильно штовхалися, було багато місцевих, в основному жінок і дітей, я так зрозуміла, що у каїрців плато Гіза, як для нас міська площа, по якій, можна прогулюватися. Звичайно ж, Сфінкс нас дуже вразив, я не хотіла йти, але час підтискав, і треба було повертатися до автобуса.

Музеєм цю споруду важко назвати, по мені так звичайна крамниця з претензією на бутік. Нашим гідом в “музеї” була білоруська дівчина, яка вийшла заміж за єгиптянина, це вона сама про себе розповіла, і як мені здалося, з якимсь смутком. Дівчина була без косметики, в хустці і скромно одягнена, інші ж дівчата, що працювали там, теж явно слов’янки, одягнені були дуже вульгарно і також нафарбовані. Наш гід розповіла нам декілька цікавих історій про різні аромати. Один аромат нібито створили для жінки-фараона, не пам’ятаю, як її звуть, тому що вона була дуже негарна і через це не могла завести собі дитину, та і взагалі була нещасна. Так от, для неї спеціально, єгипетські майстри парфюмерної справи придумали такий аромат, який примушував чоловіків без пам’яті закохуватися в ту, яка нанесе собі його на шкіру. Ми купили його мені і на подарунок нашим мамам, і знаєте, моя мама поділилася, що дійсно, коли вона користувалася цими духами, чоловіки проявляли до неї більше уваги, ніж зазвичай. Ще один аромат створили для якогось скромного фараона, що не цікавився жінками, теж з метою продовження роду, аромат діяв як афродизіак. Його ми теж придбали чоловікові і свекру і, пам’ятаючи про слова мами, я заборонила чоловікові користуватися цими духами у відсутності мене.

Теж швидше магазин, ніж музей. Тут нам показали процес виготовлення папірусу і знову-таки запропонували купити їх вироби, остерігаючи при цьому від підробок, які продають в інших місцях. Ми хотіли сфотографуватися на тлі усіх цих папірусів, але нам чомусь заборонили це зробити. Поряд з черговим “музеєм” був магазин сувенірів, куди нам довелося відправитися убити час, тому що автобус усе ніяк не хотів їхати далі, потрібно ж туристам усі гроші витратити в магазинах, а історичні експонати почекають, нікуди не втечуть, вони ж не продаються. Так от, в цьому магазині до мене почав залицятися співробітник закладу, причому так нахабно, довелося підійти поближче до свого чоловіка. З чоловіком поділилася цією історією, тільки коли приїхали в готель, тому що нам розповідав готельний гід, що на ринках взагалі буває, що якщо не захочеш купувати товар, вони можуть матірними і вульгарними словами обізвати твою дружину, самі до кінця не розуміючи, що говорять. Українці, звичайно ж, народ запальний, мій чоловік у тому числі, може зав’язатися бійка, потраплять в поліцію, єгиптянин на своїй рідній мові домовиться з поліцейським і його звільнять, а українцю складніше буде, ніби навіть були випадки і не мало.

Відвідування цієї пам’ятки я теж дуже чекала, але оскільки до неї ми підійшли вже неабияк виснаженими (не забуваємо, про нашу майже безсонну ніч) належного задоволення я не отримала, прикро, що наша екскурсія була так побудована, що Каїрський музей був передостаннім, після не особливо значущих, особисто для мене, музеїв парфюмерії і папірусу. Тому сприймати яку-небудь інформацію вже було не так просто. Вийшло, що ми вже відбували номер, тому що потрібно було подивитися Каїрський музей, раз ми в Каїрі, а хотілося б більше насолодитися. Але, незважаючи на це, все одно я побачила і запам’ятала багато цікавих експонатів, намагалася слухати і розуміти гіда, що не завжди виходило з огляду на те, що гід віщав на якоїсь своїй, нам невідомій слов’янській мові.

Після такого насиченого дня дуже приємне завершення. Ми смачно поїли у банкетному залі теплохода. Коли ми вже закінчували насолоджуватися їжею, нашій увазі була представлена весела анімація, але ми не захотіли паритися в закритому приміщенні, хоч там і були кондиціонери, та і настрою не було дивитися розважальну програму, ми спустилися на палубу, щоб подивитися на види Каїра, які відкриваються з річки, але там вже було, як виявилось, дуже багато народу, неначе ніхто не зголоднів за весь час поїздки і ми ледве-ледве знайшли собі місце у перил палуби, щоб ні чиї тіла не заважали споглядати це древнє місто.

У готель ми приїхали години в 3-4 ночі, втомлені, але задоволені і повні новими, яскравими враженнями ми лягли спати набиратися сил на наступну екскурсію. У результаті, екскурсія за часом вийшла більше доби, це дуже важко для організму, враховуючи ще те, що до цього ми їздили на таку ж за тривалістю екскурсію в Ізраїль, але зараз я можу сказати, воно того коштує. Ну і, звичайно ж, такі марш кидки не для батьків з дітьми, хоча, напевно, залежить від дитини.