Більше я на цілину не виїжджав – вирішив, що вистачить з мене таких пригод. Власне їх більше особливо і не було.
Наступного дня йшов просто сніжок і не було вітру – досить непогана погодка – якщо не потіє маска, а вона почала запітнівати – це було жахливо. Врешті-решт інженерна думка перемогла і сказала, що потрібно затягнути потугіше стрічку, щоб маска щільніше прилягала до обличча, і це допомогло. Кататися стало цікавіше, але коли ми стояли в черзі викатати останній квиток (помічу, що уперше там була ВЕЛИЧЕЗНА черга – десь на півгодини) і вже підійшли до фінального відрізку – залишалося 5 хвилин, то несподівано черга застопорилася – порвався трос підйомника, тому тим, хто був під ним, напевно було больнувато.
Загалом ми поперлися додому і я ліг відсиплятися. Ну а як ми їхали назад – я вже описував:)
Карпати навесні
На останніх вихідних я знову їздив в Карпати, знову в Пилипець, але жили в іншому будиночку – тепер з туалетом усередині, що дуже зручно в холодну погоду
Ця поїздка виявилася більше незвичайною ніж інші – цього разу в потягу ми їхали в різних вагонах, і якщо туди ми їхали в сусідніх вагонах, то зворотні квитки були в 3-му та в 19-му вагонах, майже поруч Правда на гірці ми познайомилися з хлопцями, у яких квитки були в 4-му та 18-му вагонах, тому я махнулся місцями з дівчиною з їх компанії і назад ми їхали знову в сусідніх вагонах – все ж краще, ніж в різних кінцях потягу. Затьмарювала місцями поїздку і одночасно веселила група дітей, що поверталася з Карпат. У них була явна плутанина з квитками і вони займали усі доступні місця, ну і наші у тому числі Правда вдалося відбитися. Мені повезло менше – в моєму вагоні поруч були грудні діти – ці прекрасні створіння прекрасні тільки коли сплять, коли вони не сплять – то рівень шуму починає зашкалювати, а вночі, коли хочеться спати – це трохи заважає:)
У горах погодка була трохи так собі – в перший день валив мокрий сніг і дув досить сильний вітер, при цьому схоже, що в попередні дні сніг теж йшов досить активно, тому що траса зовсім не накатана. В результаті я зумів влетіти під сніг Одна лижа пішла під сніг і застрягла там, а я полетів вперед за інерцією. Наступний кадр – я нічого не бачу і думаю – чи не занадто глибоко зарився і чи можу дихати. Виявилося не занадто, просто встав на ноги і виявився приблизно до пояса в снігу, з однією лижею на нозі, другої поруч не було. Довелося привести думки в порядок, оглядітися і по своєму сліду зрозуміти, куди ж закопалася лижа. І я її знайшов.
Підведу підсумок – весняні Карпати мені сподобались, було прикольно!
19 березня 2015
Автор:
Поділитися з друзями в соціальних мережах: