Одне-єдине кафе, декілька десятків лежаків, парочка кабінок для переодягань і 15 кілометрів (!!) пустинного піщаного пляжу – хто б міг подумати, але в Туреччині таке теж є.
Заповідник і пляж Патара знаходяться недалеко від міста Калкан. У трикілометровій зоні біля пляжу заборонено будь-яке будівництво. Тут знаходяться руїни ликійского міста Патара, в якому народився Микола Угодник, – прообраз сучасного Санта-Клауса і Діда Мороза.
Ворота в місто.
Розкопки Патари, розквіт якої припав на IV століття н.е., ведуться досі.
Руїни закінчуються і починається доріжка, у кінці якої вже видніється морський берег Туреччини і море .
Нам у цей день зовсім не пощастило, в день приїзду було холодно, стояв найсильніший вітер, який здіймав у повітря пісок та сліпив очі. Замість морської гладі на морі бушували сильні хвилі.
Величезний пляж і море при такій погоді виглядали ще переконливіше.
“Ну нічого собі містечко”, подумали ми.
Людей тут не було взагалі і купатися було заборонено. Картинка чимось нагадувала наш торішній Гоа, тільки пальм бракувало. У думках постала картинка із якогось пригодницького фільма, коли внаслідок ядерної війни вимерло усе людство і природа бушувала сама по-собі…
Але зовсім скоро вдаличі ми побачили сліди людської присутносності
По піску лише бродив працівник єдиного невеликого кафе розташованого на цьому турецькому пляжі Патари.
Пляж Патара однозначно заносимо в обране як місце, гідне обов’язкового відвідування. Найкрасивіший пляж.
Незважаючи на усю красу природи, в таку “нельотну” погоду було не дуже комфортно тут знаходитися, та ще і з жінками. Тому помилувавшись півгодини, ми поспішили сховатися в авто, в якому було набагато тепліше і не дув пронизливий до кісток вітер.