Мене завжди надихали моменти з телевізійних передач, де туристи, які сидять за столиком на сонячному схилі снігової гори, ведуть бесіду і потягують пиво або глінтвейн. Так от, хотів би поділитися враженнями про свою поїздку на курорт “Шпіндлерув млин”, де можливо не лише це. По суті регіон, де він знаходиться, складається з чотирьох раніше відособлених, а зараз об’єднаних районів з незвичними чеськими назвами: Бедржихов, Пшедні-Лабска, Сваті-Петро і Лабска. Шпіндлерув-Млин знаменитий своїм прекрасним сніговим покривом, який не сходить тривалий час, а тому ідеально підходить для гірськолижного спорту. Зазвичай сприятливі умови для екстремалів і просто любителів живописної зими зберігаються з листопада до квітня.
Короткий історичний відступ: назва місця походить від чеського слова “млин”, яке має теж саме тлумачення, як і в українській мові. Річ у тому, що у кінці XVIII століття тут був млин, власником якого було заможне сімейство Шпіндлер. Ось так прямо і нехитро.
Шпіндлерув-Млин розташований на півночі Чехії, у верхів’ї річки Ельби, поряд з польською межею, недалеко від Німеччини. Знаходиться на території гірського масиву під назвою “Ісполинові гори” або Крконоше.
Krakonoš, він же Рюбецаль, в німецькому, чеському і польському фольклорі – дух, що втілює негоду в горах.
Снігу було так багато, що ресторани просто втрачалися із виду.
У одному з барів розговорився з українським хлопцем, який живе в Млині вже більше 8 років. Сказав, що взимку, окрім лиж – тут абсолютно нічого робити. Уся привабливість починається навесні і літом.
У сонячні дні, снігові, двух-метрові покриви зникали прямо на очах.
Діточки, теж на лижах. Офігенні
Не зміг утриматися, щоб не зробити це фото сноуборду.
В місті приємна і затишна атмосфера.
Прочитав у Вікіпедії: виявляється в 1922 – Франц Кафка відразу після приїзду в Шпіндлерув-Млин почав роботу над романом “Замок”, який залишився не закінченим і був опублікований посмертно.
У місті вже досить тепло, від 0 до 5 градусів. Усе тане.
Нічні гірськолижні траси, які відкриті до 23:00.
Вид з вікна хостеля.
Наш готель називався Horni Pramen, находився він далеко від міста, в ідеалі – зручно якщо є машина.
При замовленні готелю гугл показував що до центру гірськолижного курорту пішки – всього 400 метрів, але він не врахував, що будуть двометрові замети які повністю покрили усі дороги і пройти по стежці просто нереально. Тобто пішки можна дійти за 10 хвилин до центру, але через те, що сніг замів усі дороги, а готель не зміг їх почистити, то довелося ходити через замети і це займало цілих 20 хвилин, а в перший день ми взагалі не змогли знайти цю дорогу і обходили через ліс, нам дорога зайняла цілу годину .
Готель звичайно знаходиться на горі і має офігенний вигляд. Перша і останні фотографії – зняті тупо з балкона
Там скрізь красиво насправді. Я стільки снігу в житті не бачив, а якщо враховуючи той факт, що вставав в своєму житті на лижі я не багато разів, то мене перло там не по дитячому.