Екстремальний туризм – один з видів туристичного відпочинку, в тому або іншому ступені пов'язаний з ризиком. Екстремальний туризм відноситься до найбільш небезпечних видів туризму, його мета і полягає в тому, щоб відчути небезпеку, яка не доступна в містах, з сучасним розміреним способом життя.

Зміст

  1. Поняття і ознаки екстремального туризму.
  2. Основні види екстремального туризму.
  3. Водні і повітряні види екстремального туризму.
  4. Наземні і гірські види екстремального туризму.
  5. Екзотичні види екстремального туризму.
  6. Висновки.

Поняття і ознаки екстремального туризму

Активні види відпочинку завойовують все більшу популярність серед простих туристів. Особливо популярним став дайвінг, один з самих захоплюючих і екстремальних видів. Парашутистам і гірськолижникам доводиться потіснитися – число дайверів у всьому світі, нестримно росте. Звертаючи увагу на цифри стає ясно: поширення дайвінгу порівнянне тільки з епідемією. На сьогодні у світі майже 20000000 сертифікованих дайверів-любителів, а 40 років тому їх було декілька сотень. Також, зараз у всьому світі дуже популярні стрибки з парашутом.

З парашутом почали стрибати більше півстоліття назад, але в масовий характер він перетворився тільки років 15 назад. Зараз існує багато варіантів стрибків з парашутом. Це і скайсерфінг і групова акробатика, але все більшу популярність набирає BASE jumping. Це не лише гострі відчуття, але і прекрасне видовище. Багато людей спеціально приїжджають на різні змагання, щоб подивитися, як люди стрибають з хмарочосів, телевізійних веж, мостів, скель.

екстремальний туризм
екстремальний туризм

Розмір оригіналу:   720x466
Тип: jpg   Дата:

Якщо комусь не подобається пірнати під воду або стрибати з величезних висот – тоді можна спробувати, теж популярний вид відпочинку, віндсерфінг. Але тут варто врахувати, що це задоволення пов'язане з постійними падіннями у воду, і реальною можливістю захлинутися в морських хвилях, а також неминучими мозолями на руках. Але випробував себе в сплаві по бурхливих гірських річках, Ви точно запам'ятаєте ці моменти надовго.

Взагалі ж екстремальний туризм один з найперспективніших видів туризму, який залучає до себе все більше людей. З'являються нові місця для активного відпочинку, як штучні, наприклад гірськолижні курорти, так місця створені природою про яких люди раніше і не знали, наприклад, печери. А те, що цей вид туризму активно розвивається видно хоч би з того, що з'являються усе нові його види.

Основні види екстремального туризму

Екстремальний туризм є одним з найперспективніших видів туризму, який залучає до себе все більше людей.

До активних відносять різні пригодницькі тури, пригодницькі подорожі, відвідування екзотичних місць, вулканів, островів, водоспадів і тому подібне. Звичайно це нестандартний тур в екзотичні і екологічно чисті природні резервації, пов'язаний з незвичайними подорожами, нетрадиційними засобами транспортувань. В окремих випадках такий тур пов'язаний з ризиком і серйозними фізичними навантаженнями, вимагає сміливості і умінь.

Популярний відпочинок на гірськолижних курортах – участь припускає певну фізичну підготовку і майстерність учасників. Такий туризм близький до спортивного туризму, проте маршрути краще підготовлені і умови істотно комфортніші, ризик зводиться до мінімуму за рахунок забезпечення провідниками, проміжними таборами, туристичним спорядженням.

Особливістю екстремального туризму є його спортивний характер і участь в ньому молодіжної вікової категорії.

Гірськолижний туризм, мабуть, найбільш розвинений з усіх видів екстремального туризму. У нас є досить високого рівня гірськолижні курорти. І хоча вони значно поступаються своїм аналогам, наприклад, в європейських країнах, наші туристи з середнім доходом із задоволенням відвідують курорти.

Під час перебування у високогір'ї може виникнути снігова сліпота. Снігова сліпота виникає в результаті сонячного опіку слизової оболонки ока і сітківки, викликаного яскравим сонячним світлом, яке відбивається снігом, льодом або поверхнею води.

При сніговому засліпленні виникає сильна сльозотеча, світлобоязнь, почервоніння очей. У важких випадках можлива тимчасова втрата зору.

Для відвертання снігового засліплення слід користуватися окулярами із склом, що поглинають 50-70% світла.

При розвитку симптомів необхідна темна пов'язка на очі, холодні компреси, промивання очей 2-4% – розчином борної кислоти. Якщо зір не відновлюється, слід евакуювати хворого в лікарню.

Різноманіття видів екстремального туризму у наш час просто захоплює. Кожен придумує щось особливо новеньке, аби притягнути туристів і просто любителів гострого відчуття. Здається, що людина просто змагається з природою: долає гірські річки, гостює в небезпечних печерах, підкорила води океанів і морів, дізнається про небо за допомогою різних приладів, і може злітати на декілька днів в космос. А головне, усе це поєднується тільки в одне бажання: неймовірне задоволення.

Здавна усіх тягнуло щось нове, непізнане, і деякі готові викласти чималі зусилля аби лише відчути це знамените гостре почуття.

Екстремальний туризм щорічно все більше набирає оберти у своєму розвитку. Тому зараз можна виділити основні види екстремального туризму, про які говориться нижче.

Водні і повітряні види екстремального туризму

Водні види екстремального туризму.

Дайвінг – плавання з аквалангом у пошуках підводних красот і дивовижних речей.

Вейкбордінг – комбінація водних лиж, сноуборду, скейта і серфінгу. Катер буксирує рейдера, що стоїть на короткій широкій дошці. Рухаючись на швидкості 30-40 км/год. з додатковим баластом на борту, катер залишає за собою хвилю, яку рейдер використовує як трамплін. У стрибку можна виконати безліч різноманітних трюків.

Для вейкбордінгу потрібний спеціалізований катер, проте такі катери коштують дорого . Отже, в нашій країні цей вид відпочинку майже не розвинений через свою дорожнечу.

Водні лижі - один з найвідоміших видів активного відпочинку. Це гідна заміна гірським і біговим зимовим лижам. Для зайняття водними лижами потрібні самі водні лижі, рятувальний жилет, рукавички і гідрокостюм.

Водні лижі нині активно практикуються на Чорноморському узбережжі.

Віндсерфінг – це овальна дошка з вуглепластика з жорсткою поверхнею для стійкості і з плавниками-стабілізаторами на нижній площині, і невеликим вітрилом, яке кріпиться до дошки. Серфінг – це те ж саме тільки без вітрила. Власне віндсерфінг і походить від серфінгу. При хорошому вітрі можна розвивати швидкість 10-12 м/с (рекорд на сьогодні – більше 70 км/год.).

екстремальний туризм: віндсерфінг
екстремальний туризм: віндсерфінг

Розмір оригіналу:   1536x994
Тип: jpg   Дата:

Каякінг – шалено популярний за кордоном, набирає популярність. Цей спорт одинаків, хоча і позбавлений командного духу, проте дає можливість кинути виклик стихії і залишитися з нею один на один.

У сучасному каякінгу розвиваються три основні напрями – грібний слалом, родео і сплав.

Каякінг
Каякінг

Розмір оригіналу:   2000x1294
Тип: jpg   Дата:

Слаломний каякінг – це уміння маневрувати на каяку, відчуваючи човен і воду.

Родео, на відміну від слалому – це не лише віртуозна техніка, але ще і елемент гри. Фрістайл на каяку – це виконання різних трюків на човні за рахунок особливостей рельєфу річки.

На каяку можна відправитися у водний похід по річці будь-якої складності, або проводити ігрові сплави на невеликому відрізку гірської річки, вибираючи окремі перешкоди у вигляді бочок, валів і водоспадів і проходячи їх ні без чого. Природно, щоб почувати себе упевнено під час сплавів, необхідно володіти базовою технікою слалому і родео.

Екіпіровка. До складу екіпіровки каякеру входять: човен, шолом, рятувальний жилет, спідниця (запобігає попаданню води в човен), прогумовані тапочки і весло.

Рафтінг – це захоплюючий спуск по гірській річці на каное або спеціальних плотах. Рафтінг – один з найпопулярніших турів, абсолютно безпечний навіть для самих юних туристів. Останніми роками він викликає такий величезний інтерес з боку поціновувачів екстремального відпочинку, що більшість придатних для цього туризму гірських річок були освоєні професіоналами, які тепер пропонують рафтінг-тури практично у будь-яку точку світу.

Рафт-тури в основному бувають: поїздки на день або півдня і багатоденні подорожі. Під час останніх туристи потрапляють у віддалені куточки гір з незайманою природою, розбивають табір у міру проходження річки і досліджують дикі околиці навколо стоянок .

Повітряні види екстремального туризму.

Парашутний спорт. Класичний парашутизм включає дві вправи: перше – стрибки на точність приземлення. Завдання полягає в поразці мішені розміром в 3 см. Раніше, при круглих куполах, мішень була великою (круг, діаметром в 100 метрів), і відхилення в 80 метрів було досить непоганим результатом. З вдосконаленням техніки мішень зменшувалася в розмірах.

Після появи щілинного куполу УТ-15 мішень стала мати розмір 10 см, а після винаходу куполів "плануюча оболонка" мішені прийняли розміри, які існують і сьогодні. Зараз для перемоги на змаганнях необхідно показати серію результатів з відхиленням в 0 сантиметрів.

Друга вправа – комплекс фігур у вільному падінні. Досить консервативний вид спорту: сам комплекс фігур не зазнає змін вже багато років. Вимагає вигостреної майстерності і постійності в результатах.

Групова акробатика. Ця дисципліна переслідує мету побудови максимальної кількості різних фігур командою з декількох парашутистів. Класична кількість парашутистів в команді – 4 і 8. Бувають також команди з 16-ти спортсменів. Основні фігури для побудови, звичайно, оголошуються заздалегідь, назви ж цих фігур дають деяке уявлення про те, як вони виглядатимуть "чарка", "зірка" і інші. Команда з чотирьох чоловік може побудувати близько 30 фігур за час вільного падіння.

Купольна акробатика – полягає в побудові формацій з куполів розкритих парашутів. Цим вона кардинально відрізняється від інших видів парашутного спорту, де робота над результатом йде до розкриття парашута (окрім стрибків на точність приземлення).

При виконанні фігур купольної акробатики парашутисти входять у безпосередній контакт з парашутами інших спортсменів, при цьому часто відбуваються завали куполів. Тому парашутистам, що займаються купольною акробатикою, потрібне спеціальне устаткування. Куполи мають бути стійкими, добре навантаженими і мати можливість точного регулювання швидкості.

Фрістайл – порівняно молодий вид парашутизму, виник приблизно 10 років тому. Полягає в показі спортсменом різних фігур у вільному падінні. Тут оцінюються краса, складність елементів, виконаних парашутистом, а також майстерність повітряного оператора, який проводить зйомку спортсмена в повітрі.

Відпрацювання фігур на землі вимагає спеціального устаткування, якого немає на кожній дроп-зоні, і це, так само як і відсутність достатньої інформації про фрістайл, гальмує розвиток цього виду .

Скайсерфінг – це стрибки на лижах з виконанням різних фігур у вільному падінні. Аеродинаміка лижника сильно відрізняється від простого вільного падіння, тому стрибки на лижах вважають практично іншим видом спорту. Оскільки усі елементи виконуються в стані вільного падіння, то для оцінки стрибка потрібний повітряний оператор, щоб на основі відеозапису, зробленого цим оператором, члени журі змогли виставити свої оцінки. Таким чином, команда складається з двох членів – спортсмена-лижника і спортивного оператора. У залік йде тільки перші 50 секунд відеозапису стрибка. Оцінюється майстерність і артистизм виконання фігур, а також якість роботи оператора.

В  ASЕ jumping бейс-джамперу для зайняття улюбленою справою – стрибками з парашутом – не потрібно літак або іншу літаючу техніку. Він обходиться звичайним ліфтом, а часто і власними руками і ногами плюс альпіністське спорядження.

Спортсмен-бейсер забирається на дах якої-небудь будівлі, бажано хмарочоса, або яку-небудь телевежу, гору або скелю, і стрибає вниз. Навіть ентузіасти цього виду спорту говорять, що це один з найнебезпечніших видів, навіть на тлі екстремальних.

Популярні і такі види активного відпочинку, як польоти на повітряних кулях і дельтапланах. Дальність польоту на повітряній кулі залежить від сили вітру. Повітряні кулі піднімаються на висоту до 1000 м. Місце приземлення повністю залежить від метеоумов.

Дельтапланеризм входить до числа всесвітньо відомих видів спорту, які швидко розвиваються. Апарати зараз неймовірно стійкі, міцні, і польоти на них можуть бути обмежені тільки погодними умовами і досвідченістю самого пілота .

Наземні і гірські види екстремального туризму

Маунтінбайкінг – їзда на гірському велосипеді. Влаштовуються змагання і для нефахових маунтінбайкерів.

Маунтінбайкінг
Маунтінбайкінг

Розмір оригіналу:   1920x1242
Тип: jpg   Дата:

Спелеологія – це дослідження печер. Щоб займатися спелеологією, потрібно мати серйозну підготовку, причому не лише фізичну, але і технічну, а також психологічну. Печери бувають різними, але у будь-якому випадку надзвичайна краса печер зачаровує. Озера, химерні вигини, незвичайне світло. Якщо повезе, можна знайти і печерні перли (вони утворюються у ваннах з проточною водою, але дуже рідко).

Спелеологія
Спелеологія

Розмір оригіналу:   1600x1035
Тип: jpg   Дата:

Спелестологія – це захоплююча суміш туризму і науки, що вивчає порожнини штучного походження. У широкому значенні слова спелестологія – це наука про штучні підземні споруди. Спелестологія тісно пов'язана із спелеологією, тільки спелестологів цікавить проникнення в підземні порожнечі і приміщення, нині покинуті і представляють певний історичний інтерес: покинуті каменоломні, шахти, водоводи, катакомби, колодязі, підземні ходи, підземні храми і монастирі і тому подібне.

Х-перегони – це коли одні і ті ж люди настільки добре і універсально підготовлені, що можуть лізти на скелі, скакати на коні, сплавлятися на каяку або плоту по порогах, мчати по горах на велосипеді і спускатися по вірьовках під водоспадом. Ці люди об'єднуються в команди і беруть участь в змаганнях, де їх мета – якнайшвидше пройти дистанцію ​​в 300-400 кілометрів, використовуючи свої навички. Це називається "мультиспорт", або "екстремальні" (а частіше навіть "пригодницькі") перегони .

На заході щорічно проводиться більше 200 екстремальних перегонів. Наприклад, найбільші перегони проводяться у Великобританії, організовані "Асоціацією Екстремальних Перегонів Сполученого Королівства і Ірландії".

Гірські види екстремального туризму.

Альпінізм вважається найбільш екстремальним відпочинком. Сьогодні альпінізм є цілою індустрією, яка рівномірно розвивається і популяризується. Як правило, для сходжень прийнято вибирати літо, коли погода дозволяє з мінімальними втратами дістатися до наміченої вершини. Проте любителі гострих відчуттів не зупиняються і взимку. А складні погодні умови і схід лавини тільки додають гостроти подорожі. У гори йдуть, щоб випробувати себе, ризикнути, здолати все і дістатися до вершини. Для цього треба бути добре фізично підготовленим.

Альпінізм
Альпінізм

Розмір оригіналу:   1200x776
Тип: jpg   Дата:

Спорядження для забезпечення безпеки. У спортивному скелелазінні використовується різноманітне альпіністське спорядження, що забезпечує пересування спортсменів і їх безпеку, а також деякі спеціальні пристрої, наприклад, страхувальна лебідка з тросом і блоками. Основою забезпечення безпеки скелелаза є верхня страховка, її проводять звичайним альпіністським мотузком діаметром 9-12 мм або сталевим тросом діаметром 3-4 мм.

Верхня страховка – основа безпеки – необхідна на тренуваннях і змаганнях. Проте сенс її полягає не лише в цьому. Верхня страховка сприяє також швидшому і ефективнішому освоєнню скелелазами техніки лазіння.

Кращої з точки зору організації верхньої страховки слід рахувати скелю, у верхній частині якої являється широкий майданчик із зручним підходом до неї з боку. Якщо немає зручного підходу до майданчика, наміченого для організації верхньої страховки, спочатку потрапляють до неї по стіні зі взаємною страховкою. Це повинно бути доручено кваліфікованим альпіністам. Верхня страховка дещо відрізняється від верхньої страховки, вживаної альпіністами на сходженні. Наявність двох страховиків обов'язкова. Другий страховик орудує вільним кінцем мотузка, видаючи або вибираючи його від товариша, що стоїть.

Для забезпечення оперативності при такій страховці потрібний хороший радіо- або телефонний зв'язок між страховиками, які знаходяться над маршрутом, і коригувальник страховки, що сидить внизу, оскільки страховики не бачать, що робиться на трасі, і не зможуть своєчасно реагувати.

Розвиток гірської хвороби залежить від віку, статі, фізичного і психічного стану, міри тренованості і тривалості кисневого голодування, інтенсивності фізичних навантажень, висотного досвіду. Недостатнє харчування і неповноцінний відпочинок перебуваючих у подорожі, відсутність акліматизації знижують стійкість організму.

Хвороба може проявлятися як несподівано – при надмірному перенапруженні в умовах кисневого голодування, так і поступово. Перші ознаки її – апатія, втома, сонливість, погіршення здоров'я, запаморочення. У разі продовження перебування на висоті, виникають розлади травлення, нудота і блювота, порушується ритм дихання, з'являються озноб і лихоманка.

Надалі, особливо при підвищенні висоти сходження, хвороба може прогресувати: головний біль украй загострюється, сонливість виявляється сильніше, можуть бути носові кровотечі, різко виражена задишка, підвищена дратівливість, можлива втрата свідомості, синюшність шкіри і слизових оболонок .

Інтенсивність розвитку гірської хвороби залежить від висоти:

  • 800-1000 м. Як правило, висота переноситься легко, проте у деяких людей спостерігаються невеликі відхилення від норми.
  • 1000-2500 м. Фізично нетреновані люди переносять деяку млявість, виникає легке запаморочення, частішає серцебиття. Симптомів гірської хвороби немає.
  • 2500-3000 м. Більшість здорових людей підвласні дії висоти: легкий головний біль, в деяких хворобливі відчуття в м'язах і суглобах; знижується апетит, порушується ритм дихання, виникає підвищена сонливість. Проте яскраво виражених симптомів гірської хвороби у більшості здорових людей немає, а в деяких спостерігаються зміни в поведінці: піднесений настрій, зайва жестикуляція і балакучість, безпричинні веселощі і сміх (як при легкому алкогольному сп'янінні).
  • 4000-5000 м. З'являється гостра і така, що важко триває (в окремих випадках) гірська хвороба. Різко порушується ритм дихання. Нерідко виникає нудота і блювота, виникають болі в ділянці живота. Збуджений стан змінюється занепадом настрою, розвивається апатія, байдужість до довкілля, меланхолійність. Яскраво виражені ознаки захворювання, звичайно, проявляються не відразу, а впродовж деякого часу перебування на цих висотах.
  • 5000-7000 м. Відчувається загальна слабкість, тяжкість в усьому тілі, сильна втома. Біль в скронях. При різких рухах – запаморочення. Губи синіють, підвищується температура, часто з носа і легенів виділяється кров, а іноді починається шлункова кровотеча. Виникають галюцинації.

При тривалому знаходженні на висоті організм зазнає ряд фізіологічних змін, виникають реакції організму для збереження нормальної життєдіяльності. Акліматизація залежно від термінів перебування в горах може бути повною або частковою. Для туристів і альпіністів характерна часткова акліматизація за порівняно короткий термін подорожі.

Період часткової акліматизації для кожної людини може варіюватися. Часткова акліматизація швидко і повно настає у фізично здорових людей у віці від 24 до 40 років. В умовах фізичної активності 14-денний термін є достатнім для часткової акліматизації .

Гірські лижі і сноуборд. Гірські лижі – один із давніх видів активного відпочинку. Майже будь-який гірськолижний курорт пропонує якісний і різноманітний гірськолижний сервіс, є спуски як для професіоналів, так і для новачків, які завжди можуть навчити правильно кататися місцеві інструктори. Спорядження: комплект лиж, кріплення, палиці, черевики, костюм, шолом, маска, рукавички.

Сноубордінг – спуск по снігу з гірських схилів на спеціально обладнаній дошці. Це агресивніший, активніший і екстремальний вид, ніж гірські лижі. Сноубордінг як окремий вид спорту з'явився в Америці в 60-х роках XX століття. Існує багато спеціальних трас з трамплінами і іншими всілякими перешкодами, на яких сноубордісти можуть робити різні акробатичні трюки. Але в останнє особливо популярним серед сноубордистів став хаф-пайп (від англ. Half-pipe "пів-труби") – споруда з снігу, схожа на рампу для ролерів.

Взагалі екстремальні захоплення, пов'язані з гірськими лижами і сноубордом, можна розділити на декілька груп: freeskiing або freeride – це спуск по крутих непідготовлених схилах із складним рельєфом; heliskiing – те ж саме, але з використанням вертольота в якості засобу доставки на гору; ski-touring (randonee ski) – скай-тур, гірський туризм з використанням лиж і спеціальних кріплень для підйому вгору;

Лижний альпінізм – сходження на гору з метою спуститися з вершини на лижах або сноуборді (використання страховки, або якого-небудь додаткового спорядження, окрім лиж, на спуску порушує "чистоту" такого сходження); останніми роками з'явилася new school – щось на зразок сноубордистського фрістайлу.

Екзотичні види екстремального туризму

Космічний туризм – найдорожчий і, мабуть, самий екзотичний вид екстремального туризму – подорож на орбіту Землі. Зараз космічних туристів одиниці.

Кайтсерфінг. Суть його полягає в тому, що людина, що стоїть на дошці, розгониться за допомогою повітряного змія, мотузок від якого знаходиться у неї в руках. Займатися кайтсерфінгом можна як в горах, так і на рівнинній місцевості, єдиною обов'язковою умовою є вітер. Можна навіть кататися по будь-яких полях, яких завгодно плоских або горбистих. Але краще кататися на дошці по водоймах, покритих крижаною кіркою, і запорошених снігом. До того ж русла річок або озер, як правило, є найлегшими місцями.

Багатосезонна універсальність дозволяє використати повітряних зміїв взимку і літом. Деякі професіонали здійснюють стрибки до 100 метрів в довжину і 30 у висоту. Кайт дозволяє розвивати швидкість, що перевершує швидкість вітру більш ніж в два рази. Реально досяжна швидкість пересування – 60-70 км/год., а найвища – близько 200 км/год.

Джайло-туризм – це один з видів екзотичного екстремального відпочинку – життя в первісному племені з усіма принадами первинного побуту. Цей напрям дещо перекликається з етнічним туризмом.

Туризм на Північному і Південному полюсах. Нещодавно почали здійснюватися круїзи в Арктику і Антарктику. Все більше людей бажають побувати в екстремальних кліматичних умовах і подивитися на екзотичних тварин, зокрема пінгвінів. До того ж Північний і Південний полюси найбільш екологічно чисті місця на Землі .

Зустрічаються і такі екзотичні тури, як поїздка в Чорнобиль або подорожі по джунглях. Ті, хто бажає поїхати в Чорнобиль, із зрозумілих причин, не багато. Адже і після майже двох десятиліть екологічна обстановка в цьому районі далека від оптимальної. Звичайно, відправляють туди любителів гострих відчуттів в спеціальних костюмах у супроводі фахівців з дозиметрами.

Проте доступ в заборонену 30-кілометрову зону закритий для вагітних і неповнолітніх, оскільки безпосередньо поблизу АЕС випромінювання у багато разів перевищує допустимі межі.

Тут можна побачити захоплюючу картину: вимерле місто, скрізь висока трава і дика природа. Без втручання людини зона перетворилася на неповторний природний парк. Тут з'явилися нові види рослин, відродилися популяції вимираючих тварин. Орлани-білохвости, рисі, сірі вовки, дикі коні захопили місцевість. Під час подорожі в джунглі у туристів з'являється можливість буквально стати частиною природи, але при цьому виявитися відрізаними від цивілізованого світу.

І навіть якщо така туристична група має сучасні засоби супутникового зв'язку, для приходу допомоги може знадобитися декілька годин або днів. Тому будь-яка надзвичайна подія може привести до серйозних наслідків .

Висновки

Отже, узагальнюючи вищесказане, відмітимо, що екстремальний туризм – дуже цікавий, захоплюючий вид відпочинку, який все більше подобається людям. Екстремальний туризм постійно знаходиться в розвитку. Увесь час з'являються його нові різновиди. Так відносно нещодавно з'явився космічний туризм, і цілком можливо, що через 10-15 років він буде доступнішим, ніж зараз. А які види екстремального туризму з'являться через 20-30 років навіть складно представити.

В порівнянні з Україною екстремальний туризм в інших частинах світу – в Східній Азії, Європі, Північній Америці розвинений досить добре. А безпосередньо серед жителів Європи і особливо Північної Америки екстремальний туризм найбільш популярний вид відпочинку. Аналіз роботи туристичних фірм, що діють на ринку екстремальних і екзотичних туристичних турів показав, що діяльність фірм орієнтована на молодіжний сектор туристів, а також на професіоналів туристів-екстремалів.

У діяльності туристичних фірм відсутня спрямованість на міжнародний ринок, залучення в регіон іноземних туристів, організацію їх дозвілля і обслуговування. Інші фірми, працюючі на міжнародному ринку також не завжди враховують запити іноземних туристів-екстремалів, а пропонують в основному культурні тури. Абсолютно очевидно, що розробка і впровадження екстремальних туристичних турів є украй необхідними. Вони, крім того, вимагають комплексного і детального підходу.

30 серпня 2019

Автор:

Оцінити публікацію
Поділитися з друзями в соціальних мережах:
Viber


Залишити коментар або відгук