У один з днів мого відпочинку на іспанському курорті Бланес, я відвідала унікальне місто Барселону. По великим масштабам кружляв екскурсійний автобус, проїжджаючи архітектурні роботи Гауді, сучасні будівлі (особливий інтерес викликала будівля у формі огірка з мозаїки) і площі до тих пір, поки не зупинився недалеко від головної з площ Ла-Рамбла. Серед усіх тих міст, де я була, мене підкорила саме ця вулиця, де кишить життя.
Окрім звичайних і знайомих для нас сувенірних крамниць, місць фаст-фуда і магазинів (як пристойних, так і не дуже:)), можна побачити живі статуї, персонажі та різні інші істоти. Хтось з них сидить в повітрі, а хтось може страшно злякати.
Ось так ти ходиш, дивлячись наліво і направо, відгадуєш, милуєшся і дивуєшся, як люди можуть працювати цілий день, граючи свою роль просто неба. При цьому заробляючи пару копійок завдяки туристам, бажаючим з ними сфотографуватися. А туристів у Барселоні багато, особливо по усій Ла-Рамблі, а також в закусочних, які розташовуються уздовж вулиці.
Крім того, на площі знаходитися ринок, де продається. усе. Тут можна знайти що завгодно: від звичайних грибів до таїландських черв’яків. Ось така екзотика А чим славиться Іспанія? Звичайно, хамоном. Копчене іспанське м’ясо виготовляється з чорних і рожевих хрюш і настоюється два роки. Смачніше і дорожче хамон зі свиней чорного кольору, який має тонкий смак і аромат. Думаю, такий “сувенір” варто привезти додому і почастувати їм своїх близьких і друзів.
Довго не затримуватимемося на каталонській площі (хоча вона того коштує) і просунемося далі, щоб дізнатися, чим ще може почастувати нас це незвичайне місто.
Барселона – це, звичайно, Гауді, відомий архітектор, який придумав і утілив в життя геніальні будівлі, які мають свій неповторний стиль. Одним з таких твори являється Собор Святого Сімейства або Саграда Фамілія (називайте, як вам більше подобається). Цей собор – незавершений проект Антоніо Гауді, який не припиняють будувати і будували на наших очах. Нічого подібного я ще не бачила, він не схожий ні на одну базиліку, але нагадав мені замок з мокрого і сухого піску, який люблять будувати діти і дорослі на березі моря.
Хочеться, щоб у нашого покоління була можливість побачити вже готову роботу, яку, на превеликий жаль, не встиг закінчити Гауді.
А те, що він завершив і що може тішити наше око під час відвідування Барселони – це його парк, парк Гуель.
Прогулюючись біля пальм і безлічі інших рослин, ви побачите іншу сторону творів архітектора – зелень рослин доповнюється зеленню мозаїки, з якої зроблені ящірки і інші скульптури.
У парку знаходитися щонайдовша лава у світі, де можна відпочити, якщо у вас є вільний час. Шкода, що у мене його не було і серед безлічі туристів, мені доводилося просовуватися, щоб швидко сфотографуватися на пам’ять, швидким ходом пройти по парку, озирнутися навкруги і повертатися в готель.
Окрім цієї краси, на території парку Гауді колись побудував комплекс з декількох будинків, які призначалися для багатих жителів міста. Цей проект Гуеля (на честь його і назвали парк) провалився, люди не хотіли купувати, оскільки парк має не зовсім зручне розташування.
У результаті, сам Гауді оселився в одному з побудованих будинків, де прожив до кінця свого життя. Після такого барвистого дня наш автобус відправився в не менше і по-своєму красиве місто Бланес.