Записки про подорожі та туризм

У південній частині Синайського півострова, приблизно в 4 км на південний захід від гори Синай розташована найвища гора Єгипту – Свята Катерина.

Наша подорож на гору почалася з ночівлі у бедуїнському кемпінгу однойменного селища Святої Катерини, далі ми рушили красивою стежкою до вершини гори Катерин, яка височіє на 2629 м над рівнем моря.

Для підйому на цю гору обов'язкова наявність бедуїнського гіда. Зазвичай, групи піднімаються класичною мощеною стежкою і спускаються з гори тим же маршрутом. Нам пощастило зійти на вершину по іншому шляху, який проходить через приголомшливої краси каньйон. Бедуїнські гіди не часто погоджуються бути провідниками на цьому маршруті, оскільки він більш витратний за часом і вимагає від учасників сходження більшої витривалості. Але краса каньйону приголомшує!

Перехід від нашого кемпінгу до початку каньйону зайняв у нас близько години. Шлях до каньйону проходив по дну ущелини широкою стежиною уздовж декількох обгороджених бедуїнських садів.

На самому початку шляху знаходяться залишки покинутого монастиря з церквою святих апостолів Петра і Павла. Зліва від доріжки ми побачили великий камінь. По оповіді, саме об цей камінь Мойсей ударив жезлом і витягнув воду. На камені налічують 12 відміток (поглиблень), що зв'язуються з числом колін Ізраїлевих.

Трохи просунувшись вперед, з правого боку можна побачити ще одне невелике селище бедуїнів, від якого починається підйом на вершину гори Катерини по стандартній стежці. Але ми вирішили заглянути у гості до цих поселенців по дорозі назад, коли будемо спускатися з гори.

На початок каньйону ми дійшли досить бадьоро, але поринувши у велич образів цього дивовижного місця, ми були полонені красою настільки, що абсолютно не помічали як летить час. Тільки завдяки нашому гіду, який періодично повертав нас в реальність, ми встигли піднятися і спуститися з гори до заходу сонця.

Часто в каньйоні, втім і по дорозі до нього, можна зустріти химерні малюнки на каменях – силуети стопи. Це древній звичай місцевого населення. Таким чином хлопці роблять пропозицію дівчатам – малюють відбиток ноги на камені. Дівчина, якщо згодна вийти заміж, повинна намалювати ще одну стопу поруч. Коли пара одружується – ці дві стопи обводять в круг.

Приблизно на середині шляху по каньйону помічаємо величезний грот, розташований високо на стіні.

І ось як укластися в заплановану кількість годин, коли неможливо залишитися байдужим до навколишньої казки! Як можна пройти повз печери і гроту і не заглянувши всередину.

Даааа, скажу вам відверто – складно вирватися з полону цих місць.

Долаємо збадьорюючу стінку і через деякий час виходимо на невелике плато.

Далі затишною стежиною наближаємося до вершини. Стежка піднімається до прямовисних скель, де вирубані кам'яні східці, що ведуть до самої вершини.

Вид з вершини чарівливий! Не даремно мандрівники здавна прагнули піднятися на гору Святої Катерини. Для паломників вершина Кетрін – особливе місце.

Гора названа на честь святої великомучениці Катерини Александрійської. Свята Катерина жила в Александрії Єгипетській і славилася своєю красою і мудрістю. Римський імператор Максимій хотів, щоб дівчина відріклася від своєї християнської віри, принесла жертву язичницьким богам і стала його дружиною. Катерина відмовила імператорові за що була піддана жорстоким тортурам і надалі страчена.

За переказами, після страти святої Катерини її тіло було перенесене ангелами на вершину найвищої гори Синаю – пізніше названою горою Святої Катерини. Три століття опісля, в середині VI століття, ченці покоряючись видінню, піднялися на гору, знайшли там останки святої Катерини, пізнали їх по кільцю, яке було дано їй Ісусом Христом, і перенесли мощі в церкву. Унаслідок надбання мощів розташований неподалік монастир Перетворення дістав нову назву – монастир Святої Катерини.

По старовинному звичаю ченці дарують паломникам, що прикладаються до мощів великомучениці, срібні колечка з монограмою Св. Катерини "АК" (Свята Катерина по-грецьки "Agia Katerina").

На вершині гори Святої Катерини побудована церква.

Половина церкви – це монолітна вершина гори, на якій зберігся відбиток тіла Катерини. Пізніше до церкви було прибудовано декілька маленьких келій для відпочинку ченців, що піднімаються на гору, і паломників. Зазвичай вони стоять закритими. Нам вдалося оглянути будови на вершині тільки зовні.

Вершина гори Святої Катерини – найвища точка не лише Синайського півострова, але і усього Єгипту, а також сусідніх країн: Лівії, Тунісу, Ізраїлю, Йорданії і Кіпру. З вершини гори прекрасний вид на Синайську пустелю і сусідні вершини гір. Навіть видно верхівки африканських висот! Зі Св. Катерини також видно Суецьку і Акабську затоки Червоного моря.

Ще трохи часу на вершині і починаємо спуск.

Спускалися з гори ми звичайною стежкою, по якій провідники традиційно водять групи. Хочу відмітити, що для спуску ця стежка прекрасна. Підніматися і спускатися по цій стежці, звичайно, було б нудно. Дуже рекомендую підйом до вершини саме через каньйон, а спуск по класичній стежці. Стежка дуже комфортна. Спочатку доріжка петляє акуратним серпантином, дуже швидко скидаючи висоту. Далі стежина переходить в найкрасивішу мощену дорогу. Подумати тільки! Яка праця! У деяких місцях висота мощеної дороги досягала 4-х метрів.  Це дуже красиво. Передбачається, що ця стежка була укріплена в середині XIX століття, а донині шлях на вершину гори був позначений тільки примітними каменями.

Пройшовши велику частину шляху стежина розділяється і верхня її частина проходить через затишний невеликий місток на кам'яний майданчик з джерелом.

Згідно з повір'ям, коли ченці піднімалися на вершину гори, на якій їм належало набути мощів Св. Катерини, вони відчули нестерпну спрагу. Коли ж вони вирішили повернути назад, то побачили перед собою дикого голуба, що п'є воду між каменів, там виявилося це джерело смачної холодної води. Надалі джерело так і було назване – Голубина вода.

Рухаємося вниз по дорозі і виходимо до невеликого селища бедуїнів, яке вже зустрічалося спочатку нашого шляху. Місцеві жителі гостинно почастували нас чаєм та перепічками.

Ну і головне враження бедуїнського дворику – скелясті дамани. Неможливо відірватися від клітини з цими смішними гризунами! Чи не гризунами. Складно сказати до якого виду віднести цих звіряток. Прекрасні скелелази з вовчими іклами і акуратними пальчиками на лапах.

Як би не хотілося розлучатися з цією дивовижною красою – час повертатися в табір. Вечеряємо в місцевій бедуїнській кафешці, вантажимося в наш бус і поступово віддаляємося від місця, де два дні було так добре!

Спасибі бедуїнським провідникам за прекрасну організацію наших пригод у Святій Катерині і прекрасну компанію! Якщо ви хочете незабутньо провести час і побачити красу, яка прихована далеко від шосейних доріг – гора Свята Катерина стане Вам у нагоді – рекомендуємо!

Поділитися з друзями в соціальних мережах: