У 2006-му році мене ще чомусь лякала спонтанність і свобода самостійних подорожей. Не розуміючи, що саме в цьому їх головна привабливість, я і їздив в такі авантюрні поїздки, на зразок цієї.
Сьогодні я б ні за що не поїхав в Каїр на один день, і вже точно не робив би цього з організованою екскурсією. Але саме так ми відвідали Єгипет, а точніше його столицю Каїр взимку 2006-го. І як і у випадку з Прагою, з Каїром було очевидно, що тема, як мовиться, не розкрита і треба буде якось повторити.
І нехай цей звіт не буде зразком інформативності і вже тим більше – фотомистецтва, але, можливо, він хоч би покаже, як не треба відвідувати такі міста, як Каїр.
А поїхали ми туди ну дуже оригінально – з Шарм-ель-шейха
Про цю частину поїздки я, мабуть, розповідати не буду, оскільки усі фото будуть приблизно наступного змісту.
Наш виїзд мав відбутися під вночі. Завантажившись в напівдрімоті в автобус, ми почали слухати історії про славне місто Шарм-Эль-шейх від гіда, який сидів попереду. Наприклад, ми дізналися, що потрапити на роботу сюди для кожного єгиптянина – за щастя і що тут зовсім немає єгиптянок, оскільки працюють тільки чоловіки (власне, як і майже скрізь в Єгипті). Єгиптянок ми і справді не зустрічали.
Оренда житла в місті дуже дорога. За словами гіда, сам він знімає маленьку кімнату за 500$. Підозрюю, зараз, через декілька років, ціни дещо нижчі, особливо через їх різні революції.
Загалом, було цікаво, але не вчасно. Через 20 хвилин усі вже спали.
Дорога в Каїр займає 6-7 годин. По дорозі автобус робить зупинку в м. Суец – це великий адміністративний центр і великий порт на північному сході Єгипту. Правда, в якому саме місці він великий, ми так і не зрозуміли бо околиці були дуже сільського виду. Хоча, можливо, це було тільки передмістя.
У Каїрі ми були рано вранці. Автобус зупинився на мосту, щоб туристи могли помилуватися Нілом.
Але милуватися було особливо нічим, оскільки річка в цьому місці дуже брудна.
Зате дуже красиво в уранішньому серпанку виглядало її узбережжя.
На протилежному березі було вже не так живописно.
По дорозі до пірамід Гізи нам довелося проїхати практично усе місто і я намагався упіймати в кадр хоч що-небудь з вікна автобуса. Ось, наприклад, один з бідних районів.
Молоді люди, що проживають тут, не можуть собі дозволити власне житло, тому коли син в сім’ї одружується, батько просто добудовує для нього один поверх згори. А коли підростають онуки – ще один поверх. Таким чином будинок може вирости до 6-7 поверхів.
Їдемо далі. Ось район більш багатий.
Впадає у вічі величезна кількість сміття практично скрізь.
Транспорту тут не те щоб мало – зовсім навпаки, але в пробці ми не стояли жодного разу, хоча і їхали далеко не обхідними шляхами. Ось таких машин тут дуже багато
І таких теж предостатньо
А ось типовий каїрський кіоск.
Типовий каїрський супермаркет.
Типова каїрська мечеть.
І типовий каїрський парк.
А ось квіткова крамниця.
Зверніть увагу на те, як одягнені місцеві жителі при +23-х. В Єгипті зима повним ходом
Були помічені навіть товариші в шапках і рукавицях)
Дуже хотілося вийти і просто походити по вулицях. Але це екскурсія і ми були заручниками автобусу. Вийти нам буде можливо тільки в Гізі.
При під’їзді до пірамід передчуття починає наростати. І ось нарешті показалися знайомі нам силуети могутніх пірамід