Записки про подорожі та туризм

Замків у Франції багато, і вони усі різні. На фотографіях в путівниках вони усі зняті дуже красиво, тільки потрібно враховувати, що все-таки, коли їх знімають для путівників або листівок, то часто знімають з вертольота – виходить красивий вигляд зверху, а туристи дивитимуться на них знизу. Тобто виду як на картинках вони, швидше за все, не побачать. Найпростіший спосіб вибрати, що дивитися, а що ні – купити вже на місці путівник і вибрати. Дорога до Юссе йшла по живописному берегу річки з дуже приємними видами.

 

Побудований замок був в XV столітті. Він ніколи не належав жодній особі королівської крові, і ніколи жоден король в ньому не зупинявся, хоча королівські покої були в ті часи передбачені в кожному подібному замку. Так би мовити – про всяк випадок.

У XV ст., коли король Карл VII перевів свій двір в Шинон, замок належав дочці короля і Ан’єс Сорель – Жанні, дружині Антуана де Бюе. При ній до замку було додано декілька веж. Потім Юссе був резиденцією нащадків сім’ї Бюе.

Після смерті Карла VII сім’я Бюе потрапила в немилість, і Жан V прилучився до партії Католицької Ліги. У 1485 році він поступився замком знатній бретонській сім’ї Еспіне, які внесли нові зміни в архітектуру замку, також як і наступні його власники – Валентіне

 

Вплив ренесансного мистецтва спонукав власника Юссе видалити крило замку, яке загороджувало вид на долину, що порушило єдність усього ансамблю. Були перероблені також і інтер’єри, в залах була зменшена висота дерев’яних стель. Між 1520 і 1538 рр. Шарль д’Епине і його дружина Лукреція де Понс віддали розпорядження побудувати ренесансну капелу в парку. Одночасно були проведені роботи в тій частині будівлі, яка виходила на парадний двір і долину. Були обладнані також королівські покої на випадок несподіваного приїзду королів, але жоден король так ніколи і не відвідав Юссе. Був також побудований справжній італійський павільйон з видом на сади, терасами що сходили вниз. Вид настільки красивий, що, як вважав Шатобріан, вірші тут повинні складатися самі собою. У пейзажі глядачі бачать злиття двох річок – Ендра і Луари.

Вважається, що до проектування саду біля Юссе причетний сам Андре Ленотр – знаменитий ландшафтний архітектор, що спроектував сади Версаля.

 

Цей замок називають ще замком “Сплячої красуні”, нібито він надихнув Шарля Перро на створення однойменного твору. Є легенда, що Шарль Перро написав цю казку, надихнувшись якраз відвідуванням цього замку. Можливо, тоді він стояв зовсім в лісі? Говорять, блудивши по Шинонскому лісу, він несподівано вийшов на цей замок і вид його виявився настільки прекрасним, що Шарль надихнувся на написання казок. Відомо адже, що європейці винищили свої ліси в середні віки на дрова. До речі, цікаво, що надихнуло братів Гримм, що написали альтернативний варіант? Як би то не було, замок заповнений манекенами пані і дівчат в старовинному одязі в інтер’єрах.

Ще вважається що замок, який зараз красується на логотипах Діснейленда і в парках з’явився за мотивами саме замку Юссе. Усередині зараз влаштували невеликий атракціон для туристів – ті приміщення, куди можна зайти оформлені саме як приміщення казкового замку, з чаклунками, принцесами і феями. Правда, походити серед експонатів не можна – тільки дивитися.

 

Так це або ні, але хазяї замку з великою старанністю експлуатують ці чутки. Замок красивий, у хорошому стані, декорований в стилі епохи і ще зроблений в ньому музей воскових фігур по казці Перро. Ціла вежа замку присвячена Красуні. Спускаючись по гвинтових сходах, можна заглядати у віконця кімнат. Там, для наочності, відтворені сценки з казки. Правда, принцеса Аврора більше змахує на Барбі, але, все одно, добре. Напевно, для дівчаток-підлітків, візит в цей замок буде цікавий. Інтер’єри замку прикрашені дерев’яними різьбленими меблями, фламандськими килимами з жанровими сценами. Щороку в кімнатах і залах Юссе міняється експозиція виставки історичних костюмів.

 

Манекени, одягнені в одяг різних епох, розставлені прямо серед меблів. Виглядає це дуже живо. Для відвідувачів відкрилося і горище, де стоять дерев’яні конячки, знаходяться іграшки і інші предмети побуту віків, що канули у воду. Замок Юссе, втім, як і усі інші, обігрівається камінами, правда по зимі вони особливо не рятують. Ми були там теплої ранньої осені, і в залах замків вже проглядав відчутний холод.

 

Ще одна особливість замків. Якщо я правильно зрозуміла, то майже усі замки – приватна власність. У них є хазяї, більше того – вони в замках живуть. Але з якихось причин (підозрюю, що є закон) в історичні замки хазяї пускають туристів, за гроші, зрозуміло. Квитки коштують десь 8-15 євро, відвідувати можна не увесь замок, а тільки відведену для огляду територію.

Швидше за все, ці гроші дозволяють підтримувати замки у нормальному стані. У деяких замках можна легко потрапити в абсолютно покинуту частину, де ремонту явно не було з часів другої світової війни або раніше. Ну а нам повезло, бо щоб потрапити туди стоять натовпи туристів, хоча усередині немає нічого особливого і цікавого.