Зараз, коли вже пройшли майже 4 місяці після повернення з Парижу, хочеться поміркувати на тему того, який дух має це місто, яка атмосфера в ньому відчувається. Відразу ж скажу, що Париж не єдиний. Тобто, не можна однозначно сказати, що, ось, це місто романтичне, буквально створене для закоханих. Чи що він є найбільш відповідним місцем для інтелігентів, що естетствують, а також художників, письменників і представників інших богемних шарів. Усе це в Парижі є, як і багато що інше; столиця Франції відчувається, як відразу безліч місць.
Любов, мистецтво, природа, лабіринти метро, вулиця червоних ліхтарів, район Дефенс з його хмарочосами, нарешті. Для мене Париж з дитинства був містом, в яке хотілося потрапити. І, так, дійсно, ми їздили туди з батьками. Але тоді вивчив його я не так добре, як зараз, коли потрапив в нього в дорослому віці. Цікаво, чому Париж був особливо мені цікавий? Що ж, була така комп’ютерна (на ігровій приставці PlayStation вона теж виходила) гра, красиво-намальований квест Broken Sword (сучасні серії також існують). Дія гри розгорталася саме в Парижі.
І зараз я розумію, що розробникам вдалося прекрасно передати дух Парижу. Точніше, його окремих районів. Наприклад, Монмартра з його старовинними будиночками і нескінченними затишними кафе.
Здається, краще всього в них проводити нескінченні уранішні години за чашкою кави десь навесні. Оселитися, до речі, краще якраз поряд з цими місцями. Благо бронювання готелів онлайн по всьому світу дозволить вам вибрати той район, який треба. Той Париж, який я побачив на вулиці Монмартр, виглядав і буквально відчувався, як той, що був по той бік екрану. Ностальгія штука дуже сильна, особливо якщо вона йде з дитинства. Отже в деякому роді “Монмартровський” Париж мені був знайомий з самого дитинства.
Що до закоханих (особливо в той самий перший період, що триває від місяця до року), то, ним здається, також слід проводити час на Монмартр (саме так, “на”, Монмартр це така своєрідна гора Парижу) або ж влаштовувати романтичні пікніки біля підніжжя Ейфелевої Вежі. Останнім слід займатися виключно в темний час доби, щоб споглядати конструкцію легендарного інженера, освітлену тисячами ліхтарів.
Зовсім інший Париж виявляється у Венсенському Лісі. Це дійсно повноцінний великий ліс, в якому можна (за великого бажання) заблукати. Тут є і окультурені зони відпочинку з озерами, в яких плавають різні водоплавні птахи, і дика гущавина (де, до речі, живуть бомжі в наметах); міні-пригоду з повноцінним свіжим повітрям забезпечити собі можна і в Парижі.
Париж, як клаптева ковдра, як місто, що складається з численних шарів; різноколірний калейдоскоп кольорів і відчуттів. Здається, що в кожному районі, на кожному “рівні” навіть люди живуть не однакові. Тут вони одягаються так, а тут вже зовсім по-іншому. У цьому, мені здається, і є привабливість Парижу, міста неймовірно різноманітного, яке дає (як і Рим, до слова і деякі інші історичні столиці нашої планети) те, чого бажаєш.