Записки про подорожі та туризм

Місто смітників і місто циркачів, місто шахів і місто жінок, місто-кладовище і місто-мрія – дивних місць у нашому світі можна відшукати тисячі, але ми знайшли самі дивні і незвичайні з них.

У багатьох містах світу барахолки і звалища користуються популярністю серед певної частини населення, але ніде більше сміття не грає такої важливої ролі, як в передмісті Каїра – районі Маншият-Насір. Тут проживають люди, основний дохід яких у буквальному розумінні “дістається” з щоденного копання в смітті, що викидається 10 мільйонами жителів Каїра. У районі немає ні води, ні каналізації, ні електрики, а сміттям завален чи не кожен метр кварталу. Місцеві жителі мають спеціалізацію на різних видах сміття : одні “завідують” пляшками, другі – металом, треті – ще чимось, і таким чином розписано усе сміття.

Темза-таун – це покинутий шматочок Англії в Китаї. Місто-примара розташувалося в 32 кілометрах від Шанхаю, а за назвою його ховається справжній англійський стиль: мощені булижником дороги, паби і магазини з рибою і картоплею-фрі. Місто було побудоване в 2006 році з метою притягнути багатих китайців, що люблять західний колорит, але ціни на тутешню нерухомість виявилися занадто вже захмарними, і Темза-таун досі порожній. Певною популярністю він користується серед молодожонів, які не упускають можливості зробити незвичайні фотографії, не виїжджаючи з країни. У Китаї є і інші покинуті “європейські” міста, наприклад, Тяньдучень – китайський Париж. У ньому є навіть своя Ейфелева вежа, правда, в масштабі 1 до 3.

Роз’їзні цирки і карнавали в Америці завжди були сезонним явищем, в зимовий же час учасники цих шоу вважали за краще вирушати на південь. Популярним місцем для таких “кочівників” стало містечко Гібсонтон у Флоріді. Любов циркачів до цього місця можна пояснити мякгими в порівнянні з іншими американськими штатами законами, які дозволяють людям тримати екзотичних тварин і влаштовувати разом з ними представлення. Ось і потягнулися в Гібсонтон дресирувальники, акробати, клоуни, а разом з ними і просто фріки. Велика частина цих людей не дожила до наших часів, але люди ще не скоро забудуть про незвичайну славу Гібсонтона.

Признайтеся, скільки разів ви чули, що світ міг би обійтися без чоловіків? На південному сході Бразилії вирішили перевірити це на ділі. Місто жінок, або Нойва де Кордейо, заснувала ще в 1891 році Санхоренха де Ліма незабаром після вигнання її з будинку унаслідок подружньої зради. Сьогодні в цьому поселенні проживає близько 600 чоловік, майже усі – жінки. Лише у декількох з них є чоловіки, які працюють в іншому місті, за 100 кілометрів від дружин. За законами Нойва де Кордейо, вони можуть бачитися з дружинами лише по вихідних. І хоча більшість сучасних амазонок мріють про любов і заміжжя, порушити баланс міста не наважується ніхто.

У кінці 1940-х років в Каспійському морі була виявлена нафта, і СРСР побудував тут першу нафтову платформу. З часом кількість платформ збільшувалася, між ними з’являлися дороги, мости, будівлі. Так, сформувався цілий житловий комплекс посеред моря. Щоб він не поплив, платформи міцно тримаються за затонулі судна, які лежать на дні, і промислові уламки. Після виявлення більших родовищ нафти Нефт Дашлари поступово прийшов до занепаду. Сьогодні це місце нагадує кадри з постапокаліптичного фільму: деякі мости і будівлі пішли під воду, усі інші будівлі помітно занепали і зробилися непридатними.

У місті Ан-Наджаф розташовано кладовище Ваді Аль-Салам. Чи це місто розташувалося навколо кладовища… Складно сказати, яке з тверджень буде правильнішим. Похорони в цьому місці проводилися щодня упродовж більш ніж 1400 років, у величезному некрополі знайшли притулок близько п’яти мільйонів чоловік. І у наш час щодня в місті, прямо уздовж тротуарів, ховають близько 200 чоловік – із-за військових конфліктів в Іраку кількість померлих перевищує усі мислимі кількості. Не дивно, що ресурси кладовища стали закінчуватися.

Велика частина експериментів по втіленню утопій в життя закінчується прямо протилежно цим самим утопіям. Але скрізь є виключення, і в даному випадку – це місто Ауровіль в Індії, який заснувала в 1968 році Мірра Альфасса. Сьогодні в Ауровілі проживає близько 2000 чоловік зі всього світу, причому ні у кого немає “свого” будинку, а ніякі гроші в місті не недійсні. У центрі міста розташований храм Матрімандір. Він не служить жодній з релігій і відкритий для усіх людей. У місті немає лідерів і представників влади або закону, але обстановка цілком спокійна. Для туристів діє декілька невеликих готелів і кафе. Самим своїм вибором жити тут ауровільці погодилися сприяти створенню “всесвітнього міста, в якому чоловіки і жінки усіх країн матимуть можливість жити у світі і зростаючій гармонії, вище за усі вірування, вище за всяку політику і поза національними відмінностями”, – говориться на офіційному сайті міста.