З моменту виготовлення першої голки древні люди почали прикрашати вишивкою всілякі вироби.
Що ж таке вишивка? Це широко поширений тип декоративно – прикладної творчості – виконання різними нитками (найчастіше кольоровими) візерунків або інших зображень на основі за допомогою голки або гачка.
В якості основи для вишивки використовуються різноманітні матеріали – тканини, шкіра, повсть, хутряні пластини і інші. Вишивка виконується не лише нитками, (шовковими, бавовняними, вовняними і так далі), але і волосом, шнурами, стрічками, золотим і срібним дротом (канитель). Окрім цього, при створенні вишивки використовується бісер, перли, намистини з коштовних і напівкоштовних каменів, блискітки, монети і інше. Якщо у вишивці використовуються шматочки тканини (хутра, повсті) тоді така вишивка називається аплікацією.
У всі часи, усі народи використовували вишивку як показник добробуту і статусу власника. Одяг імператорів і царів прикрашався золотом, сріблом, перлами і коштовними каменями.
Вже у ведичній літературі, що датується 5 в до н.е. згадується вишивка. У руїнах Мохенджо-Даро знайдені численні вишивки, як свідоцтво творчої активності людей, що жили тут. На фресках Аджанти зафіксовані люди у багато вишитому одязі.
У вишивках знайшла віддзеркалення уся складна історія Індії. Численні кочові племена, набіги кочівників і мусульманських завойовників привели до значних змін мистецтва і культури населення Індії. Особливістю Індії досі залишається здатність приймати і асимілювати нові поняття і навички без втрати базових цінностей і фундаментальних основ. Це відноситься і до вишивки.
Так, вишивка золотими і срібними нитками, так популярна у ведичні часи, – родом з Китаю. Квіткові мотиви найбільш поширені у Белуджистане і привнесені до Індії мусульманами.
Кашмірська вишивка – вишивка гладінню – запозичена з Китаю через Іран, і виразно виявлена в цьому стилі. Вишивка Чиканкари з Уттар Прадеш нагадують європейську тіньову вишивку по полотну. Техніка вишивки Касути з Карнатаки дуже схожа на слов’янські, австрійські, угорські і іспанські вишивки. Вишивки Сіндх, Кутч, Катх’яварі подібні до вишивальної техніки палітурки з Іспанії і Німеччини, а стиль Моти Каам – вишивка намистинами подібна до мексиканської вишивки бісером.
При цьому є і чисто індійські особливості – своєрідні шви і використання у вишивці дзеркал.
Нині вишивкою прикрашають всілякі вироби – від гаманців до шатрів. Існує величезна кількість різних швів. Вишиті вироби варіюються від щонайтонших делікатних контурних вишивок до щільних “килимових”, повністю заповнюючих тканину основи.
Для роботи в індійській вишивці використовуються бавовняні і шовкові нитки всіляких кольорів. Найчастіше використовують фабричні забарвлені нитки, хоча в деяких частинах Індії досі вишивають нитками, вручну забарвленими рослинними барвниками. Замість дорогих коштовних каменів і золота використовуються широко поширені матеріали – скляні намистини, дроти різних металів, дзеркала. Але, незважаючи на заміну матеріалів, вишивка як і раніше залишається барвистою і привабливою. Готові вироби вражають елегантністю і красою.
На приведеній карті, узятій з книги Ethnic embroidery of India автора Usha Shrikant, показані головні центри і характерні мотиви етнічної вишивки Індії. У кожному регіоні існують свої улюблені шви і рядки, мотиви, бордюри, поєднання кольорів.