Палац Топкапи – головний палац імперії Османа до середини XIX століття, на сьогодні – одна з найбільших пам’яток Стамбулу і самий відвідуваний музейний комплекс в Туреччині (більш ніж з 1, 5 мл числом відвідувачів).
Назва Топкапи в перекладі з турецького означає “гарматні ворота”. Упродовж чотирьох віків тут знаходилася резиденція правителів імперії Османа, однієї з найбільших у світі.
На самій крайній точці стамбульського півострова, на пагорбі розташований Палац (мис Сарайбурн), в місці впадання Босфору і Золотого Рогу в Мармурове море в історичному центрі Стамбулу. Площа палацу більше 700 тис. кв. м, довжина – 5 кілометрів і він оточений стіною завдовжки в 1400 м. По суті, палац Топкапи – це як ціле місто, яке знаходиться на території Стамбулу.
У 1475 році за наказом султана Мехмеда були закладені основні будівлі майбутнього палацу Топкапи. Спочатку він оселився в побудованому для нього палаці в районі нинішньої стамбульської площі Баязід. Від цього палацу нічого не збереглося, проте гарем старого палацу із самого початку розташовувався в Топкапи, який нині відомий як “Кахельний павільйон”. Після того, як Мехмед Завойовник наказав (у 1475-1478 рр.) спорудити на розвалинах палацу візантійських імператорів новий палац – палац Топкапи, “Кахельний павільйон” виявився на периферії цього нового палацу, проте став вважатися найстарішою його частиною.
Справжню назву палацу Топкапи – “Сара-і-Джедіде-і-Аміре” було перейменовано в “Топкапи Сарай” (палац), бо у самих воріт палацу знаходилися великі гарматні споруди.
Будівництво Топкапи тривало упродовж століть. Як ми згадували будівництво почалося при султанові Мехметі Другому, а потім кожен з наступних правителів додавав до комплексу будівель ще щось-небудь. При цьому будівельники абсолютно не дотримувалися якогось певного проекту, плануючи кожного разу тільки певну частину будови або нову будівлю.
Дивлячись на ці розкішні, величезні будівлі, що з’єднали в собі найрізноманітніші культури і стилі, починаєш розуміти, наскільки велика була влада султанів імперії Османа, що більше 600 років тягнулася на багато країн трьох частин світу – Азії, Європи і Африки.
При цьому перші 50 років існування Топкапи зберігалася ситуація, коли султанський палац був фактично лише робочою резиденцією султанів, як це було і під час існування палацу Баязід. “Кахельний кіоск” з гаремом знаходився за межами палацового комплексу Топкапи. Тільки пізніше Роксолана – слов’янська наложниця, а потім дружина султана Сулеймана I, добилася від нього перенесення гарему в султанський палац Топкапи, щоб бути ближче до султана. Будівництво гарему Топкапи при Сулеймані I стало найбільшою перебудовою палацу Топкапи з моменту його основи Мехмедом Завойовником.
У наступні віки (до 1854 року) палац Топкапи добудовувався і збагачувався. На протязі близько 400 років палац залишався головним палацом імперії (у ньому жили і правили 25 султанів) Османа. У 1854 році султан Абдул-Меджид I переїхав в новою резиденцію – палац Долмабахче.
У 1924 році найкрасивіший комплекс будівель згідно з наказом Кемаля Ататюрка став іменуватися палац-музей Топкапи і розкрив свої ворота перед численними туристами, потік яких не вичерпується до цього дня.
Упродовж усього періоду функціонування в якості житла і місця правління правлячого султана Топкапи постійно добудовувався і збагачувався. А в 1856 році, коли було завершено будівництво іншого прекрасного палацу Долмабахче, Топкапи перетворився на притулок дружин померлих або позбавлених влади султанів.
Палац Топкапи влаштований за принципом чотирьох дворів (авлу), оточених стіною і розділених між собою. Палац-музей Топкапи розділяється на чотири двори, які у свою чергу один від одного відділяють монументальні ворота, які носять символічні назви. Через Імперські ворота проїздити на коні мав право тільки султан, інші повинні були проходити під аркою воріт виключно пішки.
Головні ворота – Ворота Повелителя або Баб-и Хюмаюн – біля яких знаходиться монументальна споруда з фонтаном, зведеним за наказом Ахмеда III майже три століття тому. “Блискучі ворота”, звані ще “високими” побудовані ще в XV столітті Мехмедом II. У першому дворі розташовуються службові будівлі і казарми яничар – султанського війська. До початку 19 віку яничари – блискучий військовий стан, що був завжди гордістю і залякуванням ворогів імперії Османа, тримали у своїх руках величезну владу і мали на чиновників великий вплив.
Минувши ворота Вітальні ворота – “Баб – і Селям” відвідувачі потрапляють в 2-ий двір музейного палацового комплексу. Тут розміщувалася канцелярія дивана і казна. Низькі арки воріт примушували схиляти голову кожного, хто проходив під ними. Двір прикрашають древні вічнозелені платани і кіпариси. Колись тут мешкали різні екзотичні тварини і птахи, за якими, як і за садом здійснювався належний підхід.
Входом в третій двір служать Ворота Блаженні (Спокою) або Баб-ус-саадет, за якими розташовувалися гарем і ендерун (внутрішні спокої). У різних палатах внутрішніх спокоїв розміщувалася школа Ендерун – центр підготовки управлінських кадрів.
У четвертому дворі знаходяться павільйони Реван, Софа і Меджидіє, вежа Башлала, мечеть Софа, павільйон для обрізань, вбиральня і інші приміщення.
Нині палац Топкапи є одним з відомих музеїв світу. Число експонатів, виставлених для загального огляду, досягає 65 000 одиниць і це тільки десята частина колекції музею Топкапи.