Записки про подорожі та туризм

Бергамо – адміністративний центр однойменної італійської провінції. Населення міста Бергамо складає близько 120 тисяч жителів, а знаходиться воно всього в 50 км на схід від Мілану. Якщо бути точнішим, Бергамо складається з двох окремих міст – Верхнього і Нового. Верхнє або Старе місто розташовується на пагорбі заввишки 380 метрів, який є відрогом Альп і плавно переходить в родючу і живописну долину річки По. Нове ж місто, розташоване в долині і сполучене з пагорбом фунікулером. Відстані тут досить великі, тому оптимальним варіантом для подорожі у Бергамо буде узятий в оренду авто в Італії відгуки і враження про таку поїздку тоді будуть найкращими.

Відоме Бергамо ще з античних часів, його заснували кельти-ценомани. Вони і назвали його Бергомум на честь бога місцевого населення – Бергімуса. З 49 року до н.е. місто знаходилося під владою Древнього Риму. У V столітті воно було зруйноване гунами, очолюваними Аттілою. А в середині шостого століття Бергамо стало столицею однойменного герцогства, поки в 776 році не приєдналося до імперії Карла Великого і стало центром графства, що проіснувало до XII століття.

У 1167 році місцеві жителі спробували придбати незалежність, після чого послідувала двохсотрічна боротьба між гвельфами і гібеллінами. З 1264 року у володіння містом вступили міланські Вісконті, яких змінила в 1428 році Венеціанська республіка. Роки венеціанського правління вважаються періодом розквіту Бергамо, що прославилося у сфері виробництва тканин і торгівлі. В середині 19 століття місто захопив Гарібальдіа.

Починати огляд Бергамо краще всього із старої площі “Piazza Vecchia”, побудованої в 1440 році після зносу старих будинків перед собором, який вважається центром релігійного життя міста. На її південній стороні розташовується вежа і палац “Palazzo della Ragione”, а на північній – будівля Нового палацу, де зараз розміщується бібліотека “Biblioteka Civica”.

Палац “Palazzo della Ragione” своєю зовнішністю нагадує про венеціанське володарювання. Це відбивається в рельєфному зображенні крилатого лева Святого Марка і характерних рисах архітектури. Перший палац на цьому місці був побудований ще в 1176 році після перемоги при Леньяно. У 13 столітті він був знищений пожежею. Другу будівлю 1513-года зруйнували іспанці. У період з 1538 по 1554 рр. за проектом П’єтро Ізабелло палац знову відновили. Сьогодні вхід в зали “Palazzo della Ragione” прикрашають фрески XIV – XV вв., серед яких знаходиться знаменита фреска “Три філософи”, виконана Браманте.

Новий палац “Palazzo Nuovo” побудований в 1611 році за проектом архітектора Вінченцо Скамозі, який в якості зразка узяв будівлю Старої бібліотеки. З 1648 по 1873 рр. будівлю використовували як Ратхаузу, а в 1927 році сюди перемістився склад міської бібліотеки. З числа найбільш цінних екземплярів бібліотеки варто відмітити рукописи XIV століття і перше видання “Божественної комедії”, написаної Данте в 1402 році.

Найбільш видатною з міських церков є базиліка під назвою “Санта-Марія-Маджоре”. Проте вона розташовується дуже невдало – із-за будівель, що оточують її, можна бачити тільки окремі фрагменти. Будівництво церкви відбувалося у декілька етапів. У 1137 році магістр Фредо почав будувати її в романському стилі. Через півстоліття церква була освячена, але в 1340 році приступили до її перебудови вже в готичному стилі. У 1591 році була закінчена Кампвнілла, внутрішнім убранням якої займалися з XVI по XVIII вв. Від фресок часів Треченто збереглися лише фрагменти, розташовані в поперечному нефі. У храмі можна побачити гобелени Аллори, барочні інтер’єри і фрески Т’єполо. Тут похований композитор Гаетано Доніцетті.

Також в місті цікаво буде подивитися на вежу “Torre del Comune” заввишки 54 м Спочатку вона належала сім’ї гібеллінов Суарді і до XII століття виконувала функції оборонної споруди. Потім вежа перейшла сім’ї Вісконті, які перебудували її в годинникову вежу.