На сьогоднішній день в Україні туристичний бізнес за економічною привабливістю для інвесторів стоїть на пріоритетних місцях. Це підтверджують статистичні данні інших країн. Цікавим є те, що на туристичний бізнес припадає в світі 11% валового продукту, це дуже хороший показник.
Якщо зробити аналіз, то розвиток туризму в Україні здійснюється поступово, правда та ж сама статистика показує, що з року в рік кількість туристів в країні збільшується. Але при цьому немає стабільного росту. Так в 1997 році Україну відвідало 337 тисяч іноземних громадян, в 2003 році ця цифра склала 591 тисячу, в 2010 році статистика говорить про 680 тисяч. Левова частина з відвідувачів України були люди, які приїхали до нас як туристи.
Схожа картина спостерігається і на внутрішньому ринку туризму – українці більше стали подорожувати, але там теж втішної динаміки не спостерігається. Так, ріст туристичної індустрії є, але стабільний ріст відсутній.
Взагалі розвиток туризму в Україні можливий, для цього є хороша база: соціально-демографічна, економічна, географічна, історична. Але перешкодами в цій справі є те, що існує цілий ряд проблем, які не дають добре розвиватись індустрії. Ці проблеми гальмують еволюцію туристичної галузі, не дають розправити їй крила. Тим самим українська економіка недоотримує від туристичного бізнесу фінансової віддачі.
Якщо ми говоримо про внутрішній туризм, то середньостатистичний українець більше отримує рекламної інформації про закордонний туризм. Відносно внутрішніх подорожей – в цій сфері спостерігається певний вакуум. Єдине виключення складає реклама найвідоміших туристичних місць в Україні – Карпати та морське узбережжя країни.
Ще один важливий момент – в країні існує велика кількість історичних та природних пам’яток. Але на них ні держава ні приватні інвестори не виділяють коштів. Коштів на їх реконструкцію, облаштування туристичної інфраструктури, що може спонукати збільшення кількості туристів, а значить збільшення прибутку для туристичного бізнесу. Брак інвестицій пов’язаний з нормативно-законодавчою базою в Україні, яка практично відсутня. А ті норми закону які існують на сьогоднішній день абсолютно не є привабливими як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів.
В Україні велика кількість архітектурних пам’яток періоду ХVІ- ХІV століть. Але щоб їх почали відвідувати туристи, потрібно вкласти туди суттєві капіталовкладення. Інвесторам ніхто не дає гарантій, тому відповідно вони не ризикують вкладати свої кошти.
Також варто звернути увагу на те, що туристична індустрія в Україні не є розвинутим сектором. В жодному з міст України ніхто не займається розповсюдженням безкоштовних буклетів-путівників, де турист чи потенційний туризм зможе прочитати про історично-культурні пам’ятки міста чи регіону. Можна сказати й більше, що практично ні одне з міст України не має таких путівників. А це можна пояснити тим, що існує вузьке тлумачення туризму, мала обізнаність про різноманіття туристичних послуг.
Звісно, різноманіття туристичних послуг можуть запропонувати великі міста, міста які мають багатовікову історію. Також сюди можна віднести загально визнані в Україні зони рекреаційного туризму (морське узбережжя, Карпати). В той же час більшості міст країни цілком перспективно займатись розвитком оздоровчого, промислового, стаціонарного та інших напрямків туризму. Але тут коло замикається, адже для розвитку туристичного напрямку необхідні грошові кошти, потрібно щоб в індустрію прийшов місцевий чи іноземний інвестор.
Саме з допомогою інвестицій можливий розвиток туризму в Україні, можливе створення різноманітних зон чи об’єктів відпочинку чи туризму.