Ведмеді Бадді
Гуляючи по вулицях німецької столиці, де не так давно пролягала межа між прогресивним Заходом і консервативним Сходом, важко не зустрітися ніс до носа з ведмедями. Яких тільки ведмедячих скульптур не побачиш в закутах Берліна, символом якого цей звір, що вселяє повагу, є вже майже 800 років. Тут є і танцюючі ведмедики, що підняли лапи вгору, і брати-акробати, що гарцюють на передніх кінцівках, і милі чотириногі друзі, що твердо стоять на своїх чотирьох. Симпатяги Бадді уперше з’явилися перед жителями і гостями міста у рамках міжнародної виставки 2001 року, що пройшла під девізом “мистецтво і толерантність”. Ведмедики швидко перетворилися на символи Берліна – їх підносять в дар містам-побратимам, розміщують біля німецьких посольств і відправляють подорожувати по світу. Серед сотень берлінських ведмедів не знайдеться двох схожих, а тих з них, кого не встигли розмалювати до Чемпіонату світу по футболу, можна придбати і, прикрасивши на свій лад, поставити біля домашнього ганочку.
Музей коноплі
За невеликою вивіскою із зображенням конопляного листа у берлінському кварталі Ніколаіфіртель ховається унікальна експозиція, пов’язана із забороненою культурою. Музеїв, подібних до берлінського Музею коноплі, у світі усього п’ять. Найвідоміший з них знаходиться в Амстердамі, найбільший і новіший – у Барселоні, а простіші колекції – у французькому містечку Бліні і на японському острові Хонсю. У восьми невеликих кімнатках, що розкинулися на 250 квадратах, сконцентрувався увесь життєвий цикл природного наркотика. Відвідувачів музею чекає невеликий екскурс в історію його розведення, знайомство з правилами збору урожаю і продуктами, які дарує світу коноплярство. Але не думайте, що усе по-науковому нудно: на території музею улаштована затишна кімната з кальяном і диваном, а також симпатичне кафе. У магазинчику конопляної продукції можна купити чай і шоколад з матеркі та посконі (так називаються “дівчатка” і “хлопчики” цієї чудової культури). Двері берлінський музею конопель відкриті з 10 ранку до 8 вечора по буднях (окрім понеділка) і з 12 до 8 вечора по вихідних.
Хакскі двори
На початку 20 століття на вулицях Берліна панували блиск і убогість. Хоча тут працювала безліч текстильної мануфактури, що подарувала німецькому поселенню славу столиці готового одягу, а їх власникам – тугі гаманці і розкішні будинки, робочий клас страждав від бідності і помирав від туберкульозу. Тоді за справу взявся архітектор Курт Берндт, що сповідував ідеї реформаторів життя. Створені їм Хакскі двори стали не лише найбільшим в Німеччині комплексом закритих приміщень, але і символом єднання розкоші з природою. У восьми патіо на площі Хакешер Маркт, прикрашених необарочними дахами, фонтанами і єгипетськими обелісками, розмістилася найдорожча берлінська нерухомість минулого століття: престижні офіси і елітні фабрики, корпуси для банкетів і кращі в місті квартири з балконами і сучасними зручностями. Переживши зльоти і падіння, Хакскі двори нині знову в моді. Затишні зелені майданчики стали частиною дорогих кафе, стіни прикрашені найкрутішим у Берліні стріт-артом, а місце фабричних верстатів зайняли магазинчики і кінотеатри.
Підземелля
У 1945 році, коли радянська армія увійшла до Берліна, місто лежало в руїнах. Хоча безцінні пам’ятники архітектури були стерті з лиця землі численними бомбардуваннями і жорстоким штурмом, не уся історія Німеччини зникла під вибухами артилерійських снарядів. Справжнє підземне місто, що розкинулося під Берліном, і зараз відкрите для відвідувань. Багато скарбів і таємниць зберігали заплутані лабіринти прихованих споруд: тут ховалося вивезене Шліманом золото Трої і шедеври, викрадені з міланських музеїв, величезні запаси вибухівки і бойові літаки, готові до запуску. Суспільство ентузіастів під назвою “Берлінські підземелля” говорить, що розробило значну програму екскурсійних турів і навіть створило не менш вражаючий тематичний музей. Окрім огляду Бункера матері і дитини, здатного вмістити до 6500 чоловік, і тайників під Берлінською стіною, гостей чекають чотири поверхи підземної виставки, присвячені знахідкам німецького андерграунду і військовим бомбардуванням. Вибрати відповідну прогулянку по глибинах безкрайніх берлінських підземель можна на сайті суспільства ”Берлінські підземелля”.
Кройцберг
Якщо ви запитаєте корінного берлінця, де зосереджена уся міська “туса”, він напевно вкаже на Кройцберг. Цей колоритний куточок, що розкинувся в самому серці мегаполісу, славиться самим богемним місцем Берліна. Кройцберг нікого не залишить байдужим: охоронці чистоти і порядку з жахом побачать тут міський смітник і оплот анархії, а інакомисляча молодь – найстильнішу зону відпочинку і справжній оплот вседозволеності. На інтернаціональному острівці свободи можна знайти усе: від неформальних кафе з кухнею усіх народів світу до мініатюрних книжкових магазинів, що пропонують найскандальнішу літературу за викидними цінами. Тут процвітає мистецтво, і малюються самі непристойні граффіті, збираються панки і представники контр-культури, і ніколи не закінчується свято. Кожне літо на мосту, розділяючому Кройцберг і Фрідріхсхайм, розгортається неабияка битва: за божевільною берлінською традицією розвеселі молодчики закидають один одного гнилими помідорами і обливаються з водометів. Для тих же, хто віддає перевагу розвагам поспокійніше, відкриті двері Берлінської галереї і музею “Топографія терору”.