фортеця Маркаб
фортеця Маркаб

Розмір оригіналу:   300x225
Тип: jpg   Дата:

Замок – фортеця Маркаб знаходиться в горах біля містечка Бенияс (між Латакией і Тартусом). Вона, як мовчазний свідок минулих битв хрестоносців, коштує на гірській вершині прибережної смуги фортецю Маркаб. На вершині гори Нсарие, складеної з вулканічних порід, панують над довколишнім узбережжям потужні стіни середньовічного замку. Таке місце розташування фортеці і дало їй назву Маркаб, що в перекладі з арабського означає “спостережний пункт”.
Перші укріплення Маркаба з’явилися в 1062 році, але вже через півстоліття вони були захоплені візантійцями під час їх військових походів по північній Сирії. Пізніше – в 1118 році- фортеця штурмом узяли загони Роджера Антиохійського – одного з проводирів хрестоносців. Після цього вона перетворилася на сторожовий пост Антиохійського князівства.
У 1186 році на вежі фортеці злетів прапор рицарів-госпитальеров Ордену Святого Іоанна Єрусалимського. Вони значно перебудували і зміцнили фортецю, її гарнізон досягав чисельності 1000 чоловік і міг витримати тривалу облогу. Цьому сприяло і само положення Маркаба : із заходу і півночі – прямовисний крутий обрив, зі сходу – глибока долина, і тільки з півдня до фортеці міг підійти ворог. Але тут її стіни були особливо потужні.
У основі масивної вежі і до сьогоднішнього часу зберігся резервуар для дощової води. По спеціальних трубах вода стікала з кріпосних стін і веж, проходила через фільтр з дрібного каменю, піску і вугілля і потрапляла в кам’яний басейн. Крім того, для забезпечення гарнізону водою на випадок облоги у фортеці було вирито декілька глибоких колодязів.
Використовуючи неприступний Маркаб як плацдарму, хрестоносці все далі і далі проникали на схід, захоплюючи нові землі. Не один раз араби намагалися зруйнувати фортецю, але кожного разу безуспішно. Навіть султан Салах-ад-Дин, знаменитий переможець хрестоносців, не наважився атакувати Маркаб.
Нарешті в 1285 році султан Каляун з величезним військом обложив фортецю. Він мобілізував усіх місцевих князів і поставив свій табір на навколишніх пагорбах, що ведуть до підніжжя гори Нсарие. Кілька разів водив султан своє військо на штурм фортеці, але її стіни, складені з чорного базальту, були неприступні. Легенда розповідає, що якось після одного з невдалих штурмів полководець сидів біля вогнища у свого намету. “О, Аллах. – вигукнув він, стискує в руці осколок чорного базальту – Проклятий камінь не піддається ніякій силі”. І в люті кинув його у вогонь.
Довго сидів Каляун біля багаття, похмуро роздивляючись язики полум’я, і раптом на його очах камінь, що розжарився, репнув. Обрадуваний султан зібрав військову раду і розкрив свій план.
І знову арабське військо кинулося на напад. З кріпосних стін Маркаба летіли сотні стріл і величезні камені, лилося кипляче масло, але під південною стіною арабські воїни пробили поглиблення і підвели під неї дерев’яний запал. Жарко запалало дерево, розжарюючи кам’яну кладку; облогові машини закидали на стіни смолу, що горіла, і під натиском вогню здався чорний камінь.
Воїни Каляуна кинулися в пролом, захоплюючи бастіони фортеці. Хрестоносці змолилися про пощаду: один за іншим, низько опустивши голову, проходили вони через кріпосні ворота, а згори на них дивився торжествуючий султан Каляун.
Коли останній хрестоносець покинув фортецю, арабські воїни заклали отвір і збудували на цьому місці нову вежу з чорного базальту. Химерна арабська вязь на смужці з білого мармуру, оперізувальній вежу, і сьогодні розповідає нащадкам історію мудрого сирійського полководця Каляуна.
Ще не раз вторгалися завойовники на землю Сирії, і древні стіни фортеці Маркаб зберігають багато таємниць. Ось невелике приміщення у будівлі колишньої базилики. Частина штукатурки тут знята, і із стін строго дивляться лиця християнських святих. Плавно спадає з плечей їх одіяння, виписане мерехтливою в напівтемряві вохрою. Учені припускають, що фрески відносяться на початок XII століття, коли араби, що зайняли фортецю на якийсь час, перетворили приміщення церкви на мечеть. Християнські фрески не були знищені, їх просто покрили штукатуркою.
А знайти фрески допоміг випадок. У кінці 1970-х років шматок штукатурки відвалився, і під нею з’явився древній малюнок. Після цього почалися реставраційні роботи: спочатку були розкриті лиця святих на стінах в одній з прибудов колишньої базилики, а ось що ховається під штукатуркою на зведеннях – ще невідомо.
Не знайдений доки і підземний хід, що сполучав фортецю із сторожовою вежею, розташованою біля підніжжя гори Нсарие Вдалося виявити тільки невеликий його відрізок, що веде від вежі до берега моря. Виявилось, що пристрій підземного ходу був ретельно продуманий приблизно через кожні 100 метрів в нім можна було влаштувати засідку, щоб знищити переслідуючого супротивника.
При турках фортеця Маркаб була перетворена на в’язницю, в якій терпіли борці за незалежність своєї країни. У 1920 році тут ховалися сирійські партизани, що боролися під керівництвом Салеха Аль-Али проти французьких колонізаторів.
Вхід у фортецю починається біля воріт донжона – масивної прямокутної вежі. Під похмурими, темними зведеннями легко уявити, як тут, гучно цокаючи копитами, колись проходили могутні коні хрестоносців і вогонь факелів відбивався в латах лицарів. Пройшовши низку залів і низьких коридорів, потрапляєш на залитий сонцем внутрішній двір фортеці. Біля напівзруйнованих східців, що ведуть на стіни, складені грубо обтесані кам’яні ядра: тепер вони мирні, і на їх роз’їдених віками боках гріються сіро-жовті ящірки

3 лютого 2014

Автор:

Оцінити публікацію

Поділитися з друзями в соціальних мережах:


Залишити коментар