Тризм в Європі давно перестав бути просто соціальним явищем, ставши невід'ємною частиною світової європейської системи. Туризм є галуззю світової економіки, що найдинамічніше розвивається. За швидкі темпи зростання і розвитку туризм був визнаний фахівцями економічним феноменом сучасності. Щорічно величезне число туристів перетинають державні кордони, роблячи цей вигляд економічної діяльності по-справжньому глобальним. За даними Всесвітньої Туристської Організації (ВТО), в 2008 році доходи, отримані від міжнародного туризму, оцінюються в 944 млрд. доларів (642 млрд. євро). Для багатьох країн Європейського Союзу індустрія туризму є однією з ключових галузей національної економіки.
Сучасний туризм безпосередньо сприяє подоланню бідності населення шляхом створення нових робочих місць. Робочі місця створюються як у безпосередньо сфері туризму (турагенства, туроператори, гіди і так далі), так і в суміжних з туризмом галузях народного господарства (транспорт, засоби розміщення, підприємства громадського харчування і так далі). За даними неурядової міжнародної організації – Всесвітньої ради туризму і подорожей (WTTC), у сфері туризму і гостинності в 2007 році було зайнято 231,2 млн. робітників, що складає 8,3т загального числа працюючих у світі. Окрім цього, туризм є каталізатором економічного розвитку держави, стимулюючи розвиток суміжних з туризмом галузей економіки.
Найпривабливішим туристським регіоном є Європа. На країни Європейського континенту доводиться 54 всіх міжнародних туристських прибуттів. У 2008 році було зафіксовано 489 млн. туристських прибуттів в цей регіон. Слід констатувати, що основна доля прибуттів доводиться на країни Європейського Союзу. Таким чином, можна з упевненістю сказати, що на Європу доводиться основна частка світового туристського ринку. Європа, а точніше сказати, країни Європейського союзу є найпривабливішими країнами для відпочинку з боку міжнародних туристів. П'ять з десяти країн, що входять в список найбільш відвідуваних туристських дестинацій, є державами-учасниками ЄС.
Політика європейського союзу в області туризму
Розмір оригіналу: 2297x1350
Тип: jpg Дата: 2023-12-31
Туризм є дуже важливою складовою європейської економіки. Індустрія туризму країн-учасниць ЄС є міжгалузевим сектором національних економік, що об'єднує діяльність багатьох контрагентів і туристських посередників прямо і побічно пов'язаних з наданням туристських послуг. Європейська індустрія туризму, без урахування суміжних з туризмом галузей народного господарства (торгівля, транспорт, громадське харчування і так далі), створює більше за 4% загального ВВП країн-учасниць ЄС.
Індустрія туризму, а також суміжні сектори національних економік забезпечують зайнятість 12% роботоспроможного населення розширеного ЄС, що в натуральних величинах складає 24 млн. робочих місць. Крім усього іншого, туризм сприяє розвитку численних регіонів Європейського союзу. Інфраструктура, що створюється в цих регіонах для туристських цілей, сприяє появі нових робочих місць, що природним чином позначається на рівні життя місцевого населення.
Окрім економічного ефекту, туризм робить глибокий соціальний вплив на життя європейського суспільства. Успіх туризму як соціального явища полягає в тому, що в його основі лежить задоволення незмінної потреби людини в пізнанні світу, що оточує його. Туризм – це в першу чергу люди і їх спілкування між собою. Таким чином, туризм сприяє налагодженню міжкультурного діалогу між країнами-учасниками ЄС, що сприяє процесу Європейської ідентифікації як єдиної культурно-історичної освіти.
Усе вищевикладене говорить про ту важливу роль, яку грає індустрія туризму в структурі економіки Європейського союзу. Проте важливо з'ясувати яка роль Європейського союзу і його структур в процесі розвитку туризму в країнах-учасницях? Чи представлений Європейський союз єдиним туристським продуктом на міжнародному туристському ринку товарів і послуг або ж він є комплексом незалежних турпродуктів, які кожна країна-учасниця формує незалежно один від одного? Чи є політика розвитку туризму ЄС єдиною відносно усіх країн-учасниць або ж вони мають повну автономію в цьому питанні? В зв'язку з цим метою цієї статті є визначення вектору розвитку політики Євросоюзу в області туризму.
Слід відразу відмітити, що, незважаючи на усю важливість і системоформуючий характер індустрії туризму для європейської економіки, у рамках Європейського союзу не існує офіційного інституту, що займається окремо питаннями розвитку туризму в країнах-учасницях. Ця функція покладена на найвищий орган виконавчої влади Європейського союзу – Європейську комісію. Європейська комісія через діяльність своїх структурних фондів здійснює діяльність по розвитку туризму в країнах ЄС. Структурні фонди Європейського союзу є найбільшим джерелом інвестування в індустрію туризму найменш розвинених європейських регіонів, до яких відноситься група країн Центральної і Східної Європи (ЦВЕ). До основних структурних фондів Європейського союзу, які здійснюють активну допомогу у розвитку туризму слідує віднести наступні:
- Європейський фонд регіонального розвитку;
- Європейський соціальний фонд;
- Європейський фонд управління сільським господарством;
- Європейська комісія подорожей;
- Європейський інвестиційний банк та ін.
Європейський фонд регіонального розвитку фінансує проекти по розвитку інфраструктури, вкладає інвестиції в створення нових робочих місць і реалізацію проектів розвитку окремих територій, надає фінансову допомогу малим підприємствам. Його діяльність охоплює багато сфер: транспорт, комунікаційні технології, дослідження і інновації, соціальну інфраструктуру, професійну підготовку, структурне перепрофілювання економіки міст і сільської місцевості та ін.
У реалізації політики зайнятості населення в туристській сфері важливу роль грає Європейський соціальний фонд. Він фінансує проекти, спрямовані на підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів, з метою зростання продуктивності праці. У рамках діяльності цього фонду здійснюється також стимулювання діяльності малих туристських підприємств в країнах Європейського союзу. Ці дії сприятливо позначаються на підвищенні економічної активності і збільшенні рівня зайнятості населення.
Європейський фонд управління сільським господарством фінансує заходи по розвитку сільської місцевості і здійснює допомогу населенню, зайнятому в натуральному виробництві, у тому числі сприяє розвитку агро- і екотуризму.
Також слід зазначити таку некомерційну організацію, як Європейська комісія подорожей. Членами цієї організації є 39 національних туристських організацій країн Європи. Основна роль Європейської комісії подорожей полягає в розвитку туризму як в окремих регіонах континенту, так і в усій Європі.
Основними законодавчими актами, що регулюють питання європейської політики в області туризму, являються:
- резолюція конференції "Майбутнє європейського туризму", прийнята в травні 2002 р. у Брюсселі;
- Лісабонська стратегія в області розвитку туризму і збільшення зайнятості (лютий 2005 р.);
- завершальні положення Конференції із стійкого розвитку європейського туризму і оновлення туристської політики (квітень 2005 р., Брюссель);
- доповідь Групи стійкого розвитку туризму (2006 р., Брюссель);
- завершальні положення Конференції міністрів туризму, що проводилася в Потсдамі в травні 2007 р.;
- Повістка з питань стійкого розвитку і конкурентоспроможності європейського туризму, прийнята Європейською комісією в жовтні 2007 р. на Європейському туристському форумі в Алгарві, Португалія.
Усі вищеперелічені документи не мають прямої юридичної сили в країнах-учасницях, а грають координуючу роль в процесі розвитку туризму в країнах ЄС. Таким чином, можна упевнено заявити, що ЄС, активно координуючи туристську діяльність, не втручається в національну політику кожної з країн-учасниць, залишаючи останнім повну свободу дій в процесі створення і просування своїх національних туристських продуктів на міжнародний ринок туристських товарів і послуг.
Туристична політика Європейського союзу націлена на координацію розвитку туризму країн-учасниць. Союз визначає основні принципи рішення проблем для забезпечення рівня зростання туризму в цих країнах:
- захист туристів і їх вільного пересування, який включає : спрощення поліцейського і митного контролю на межах;
- підвищення безпеки туристів і захист їх від недобросовісної реклами;
- гармонізація політики страхування туристів;
- інформування про їх соціальні права;
- гармонізація правил діяльності в індустрії туризму : гармонізації податкової політики в різних країнах ЄС; взаємного визнання рівня кваліфікації і дипломів професійної підготовки;
- регіональний розвиток туризму з метою його просування в менш розвинені регіони союзу, які мають туристський потенціал.
Туристський успіх країн-учасниць ЄС на міжнародному туристському ринку можна пояснити не скільки успішною політикою на загальноєвропейському рівні, скільки грамотною політикою країн-учасниць в області розвитку і просування, національних турпродуктів на місцевому рівні. У більшості країн-учасниць ЄС, за рідкісним винятком, сформувалася практика створення Національних Туристських Адміністрацій (НТА), які займаються розробкою національних програм розвитку туризму. Ці туристські адміністрації можуть по-різному називатися (Turespana – в Іспанії, British Tourist Authority – у Великобританії, ENIT – в Італії, Maison de la France – у Франції і так далі), але характер і суть роботи цих національних інститутів дуже схожа. Саме НТА займаються розробкою і просуванням нових туристських продуктів на міжнародний туристський ринок.
Національні туристські адміністрації, як правило, знаходяться в прямому підпорядкуванні профільного міністерства (Міністерство туризму, Міністерство економіки і тому подібне), яке здійснює координацію діяльності НАТ.
Маркетинговий відділ здійснює наступні види туристичної діяльності:
- розробка маркетингових програм;
- маркетингові дослідження;
- PR- заходу;
- проведення рекламних компаній і так далі
Відділ по роботі із зарубіжними офісами здійснює координацію діяльності зарубіжних представництв НТА. Основним завданням зарубіжних офісів НТА, у свою чергу, являється організація іміджевої реклами і просування свого напряму за кордоном. Зарубіжні представництва НТА відповідальні за наступне:
- участь в туристських виставках і ярмарках;
- інформаційна робота;
- організація workshops;
- проведення різного роду заходів і так далі
Інформаційний відділ відповідає за організацію інформаційного забезпечення потенційних споживачів національного турпродукту (туристів). До основних обов'язків інформаційного відділу можна віднести:
- видання інформаційно-рекламного матеріалу (брошури, каталоги, туристські путівники і так далі);
- проведення рекламних кампаній в усіх видах ЗМІ;
- організація тренінгів для співробітників національних туроператорів і так далі
Інвестиційний відділ відповідає за залучення засобів для розвитку туристської інфраструктури. Інвестиційний відділ веде активну роботу не лише з державними, але і з приватними інвесторами, які завдяки численним фінансовим привілеям активно вкладають кошти в туристську інфраструктуру.
Практика створення НТА зарекомендувала себе як дуже ефективна і найбільш дієва в конкурентній боротьбі за залучення туристів. Таким чином, можна зробити очевидний висновок про те, що Європейський союз у своїй політиці в області туризму спирається на національні особливості розвитку туристської галузі, не нав'язуючи загальноєвропейські правила розвитку індустрії туризму. Попри те, що Європейський союз позиціонується як єдину міжнародну освіту, з єдиною зовнішньополітичною лінією поведінки, слід визнати, що на міжнародному туристському ринку Європейський союз представлений 27-ма різноманітними туристськими продуктами, які ведуть між собою вперту конкурентну боротьбу за лояльність з боку туристів. Європейський союз надає усіляку допомогу, у тому числі і фінансову, в розвитку туристської інфраструктури країн-учасниць. Незважаючи на це, політика ЄС в області розвитку туризму будується на принципі повної самостійності самих країн-учасниць в питанні вибору вектору розвитку національної індустрії туризму. Численні програми міжрегіональної кооперації між країнами-учасниками ЄС з різним рівнем розвитку туристської інфраструктури допомагають країнам, які мають менш розвинену інфраструктуру, впроваджувати нові технології для підвищення конкурентоспроможності їх туристського продукту, що позитивним чином відбивається на динаміці туристських прибуттів в країни Європейського союзу.
