Чортова поляна
Чортова поляна

Розмір оригіналу:   300x225
Тип: jpg   Дата:

Диявольське кладовище (інша назва – Чортова поляна) – зона, яка по припущеннях з’явилася відразу після падіння тунгуського метеорита в місці на злитті річок Кова і Ангара. Аномальна зона розташована недалеко від межі Красноярського краю і Іркутської області.
Багато дослідників, що намагалися вивчити це місце зникли, інших зупинила поява дуже неприємних симптомів. По спогадах старожилів, Диявольське кладовище з’явилося в 1908 році відразу після падіння Тунгуського метеорита. Вони розповідали, що спочатку в цій аномальній зоні просто з’явилася діра в землі.
Через якийсь час ця діра заповнилася вітроломом і трупами тварин.
Кругла поляна приблизно 200 – 250 метрів в діаметрі вселяла жах, оскільки на голій землі подекуди виднілися кістки і тушки тайгових звіряток і навіть птахів. А навислі над поляною гілки дерев були обвуглені, як від близької пожежі.
Примітно, що виділення газів, типове у болотистих місцевостях, тут не відчувалося.
Одно з повідомлень про існування “згубного місця” в долині річки Кови передав в 1960 році лікар-рентгенолог Томського місцевого онкологічного диспансеру С. Курочкін.
У 1941 році він працював завідуючою лікарською ділянкою в селі Косий Бик на Ангарі. Приблизно у 25 км від місця впадання Ковы в Ангару знаходилося село, назви якого С. Кулюкін, на жаль, згадати не міг.
У липні 1941 року він разом з хірургом Кежемской лікарні В. Приходько, приїхав в село у зв’язку з мобілізацією. Місцевий мисливець розповів, що вгору за течією Кови є “згубне місце”: там гинуть тварини, наприклад, худоба, що випадково потрапила туди. І навіть птахи гинуть. Загиблих корів виволікають з поляни – а на ній не росте і трава – крюками на вірьовках: усі бояться, ступиш на місце, де вони загинули. У мертвих корів незвично червоне м’ясо – мисливець стверджував, що ніколи такого не бачив. Він готовий був проводити лікарів до згубної поляни – знаходилася вона усього на відстані 7.8 кілометрів від села. Проте військова обстановка не дозволила лікарям там побувати вони були переобтяжені роботою.
У 1984 році І. Н. Череванів, працюючий, у Братську пригадав, що в 1952 році, будучи в Карамишеве уповноваженим по зернових постачаннях, частенько ходив в тайгу з одним дідом-мисливцем. Якось, пішовши від села зовсім недалеко, на північний захід, вони вийшли на поляну надзвичайного виду. Старий заявив, що це і є “Чортове кладовище”.
У 1984 році ті місця відвідала експедиція, що має мету знайти і вивчити “Чортове кладовище”. Вони детально розпитали Брюханова, виявивши ряд моментів, які підтверджували об’єктивність його свідчень. Ось його розповідь: “Перейшли сухий струмок, потім струмок, на якому млин стоїть. Відразу за ним починається підйом на хребет. Переваливши через нього, пішли на спуск (пройшли близько кілометра), шлях перегородив завал. Перед завалом тропа в обхід. Від обхідної стежки вліво відходить добре набита стежка. Пройшовши по ній близько кілометра, з правої країни побачили просвіт, схожий з просвітом від вирубу. Це і є “Чортове кладовище”. Навколо поляни – заростей кукушника. Сама поляна – близько 100 метрів, не кругла, а швидше Г – образна. На золотистого кольору поверхні землі росте рідкісний різноколірний мох, дуже рідкісний і дрібний. Відразу за поляною вгадується якийсь струмок – очевидно, притока ріки Камкамборы. Само місце розташоване на невеликій піднесеності. Від “Чортова кладовища до Карамишева не більше півтора годин ходу”.
На жаль, експедиції 1984 року не вдалося дістатися до мети. Чи відбулася експедиція наступного року, що вона принесла, матеріалів про це у пресі доки не з’явилося. Принаймні, у усіх учасників першої експедиції виникла тверда упевненість, що “Чортове кладовище” існувало, принаймні, в 1952 році. Чи є воно зараз – судячи з приведеної розповіді, його активність згасає – на порожній, раніше, землі вже росте трава, та і розміри її сталі в два рази менші, ніж в двадцятих роках.
Найбільш успішною можна рахувати експедицію 1991 року, яку організували уфології з Владивостока. Її безпосередній учасник Олександр Ремпель розповідав, що стрілка компаса завмерла в положенні вказівки північної сторони, і не бажала рухатися. Увечері члени групи відчули колення в тілі, у деяких почався зубний біль. Усе це привело до наростання збудження. До вечора, коли група підійшла до поляни, урвався зв’язок із зовнішнім світом, який здійснювався через транзистор. Цей факт змусив членів Владивостоцької експедиції залишити спроби подальших досліджень, і швидше ретируватися у безпечне місце.
На думку дослідника Ф. Перфілова, дослідження цього місця повинне проводитися із застосуванням хорошого оснащення і обов’язково дистанційно, з використанням робота, щоб уникнути нових жертв.
Про це зловісне місце складено немало легенд.
Багато учених і просто любителі туризму та містики приїжджали на Чортову поляну. Але, далеко не усі дослідники змогли повернутися додому – приблизно за десять років в аномальній зоні загубилося сімдесят п’ять чоловік. У тайзі пропали цілих три групи туристів. Пізніше зникла ще одна туристична група. Дізнатися про долю хоч би одного зниклого не вдалося.
У рейтингу частоти виникнення аномальних явищ, який неофіційно ведуть уфологи, чортова поляна займає четверте місце у світі.
Джерело: інтернет джерела, Сайт Іркутського державного ліцею, присвячений дослідженню проблемам Тунгуського Метеорита.

3 лютого 2014

Автор:

Оцінити публікацію
Поділитися з друзями в соціальних мережах:
Viber


Залишити коментар або відгук